Рід Силенків веде свої витоки із древнього села Мисайлівка, що на Богуславщині. І сьогодні багато мисайлівчан мають прізвище, від якого віє силою.
Леся Силенко народилася 3 січня 1950 р. в сім’ї Сави і Соні Силенків. Крізь ліс, через річку Рось щодня ходила до школи в с. Дибенці. Уроки любила вчити в лісі. Кохалася у квітах. Чиїх назв не знала, – придумувала сама. Зростаючи у традиційній українській родині, дівчина перейняла від батьків загострене почуття справедливості. Стан своєї душі прагнула передати в пісні, малюнку, поезії.
А вітер хмари в скирти звозить,
По небу гуркотять вози.
Це тільки лемент передгроззя,
Земля чекає ще грози…
Але совєтській владі поетеса, яка не писала про Леніна і комуністичну партію, була непотрібна. Тому вона майже не публікувалася. У світ вийшло лише три збірки її поезії – “чистої, чесної, дуже щирої і, безперечно, талановитої” (Зірка Мензатюк).
29 грудня 1972 р. Леся народила сина Тараса – майбутнього українського бандуриста. Виховувала його сама, бо родинне життя в неї не склалося. А у квітні вибухнула Чорнобильська атомна станція… Однією з її жертв стала Леся Силенко.
Тарас осиротів вдруге.
У січні 2000 р. в Національній спілці письменників України відбувся літературний вечір, присвячений 50-літтю поетеси. Зі словом про Лесю Силенко виступили письменники Алла Диба, Микола Ткач, Наталка Поклад, народна артистка України Неоніла Крюкова, кобзар Богдан Островський, родина Лесі – брат Василь Силенко та Зіна Вистратенко.
Окрасою вечора стали виступи сина поетеси, молодого кобзаря Тараса Силенка та його сина Святослава, що проспівали пісні на слова поетеси.
“Одну з пісень (“Золоте лошатко за вікном”) склав малий Святослав, – писала Зірка Мензатюк.
– У віршах, написаних для дітей, Леся Силенко постає як талановитий педагог, – сказав Дмитро Чередниченко. – За значенням творчої спадщини, адресованої дітям, її можна порівняти з постаттю Марійки Підгірянки.
Цю думку підтримав учений-психолог Володимир Куєвда. Він розповів, як сприймають Лесині вірші його дочки, як, захоплені ними, по-своєму, кумедно і зворушливо переповідають їх у дитсадку. Підтвердженням того, що вірші поетеси легко і природно знаходять дорогу до дитячих сердечок, стали виступи дітей – Богданки Куєвди і Максима Вистратенка.
На жаль, для широкого загалу поетеса Леся Силенко залишається невідомою. Більшість її віршів досі невидано. Раніше ставала на перешкоді Лесина безкомпромісність, тепер – брак грошей на видання. Про це з болем і прикрістю говорили учасники вечора. Адже нині, коли численні зарубіжні фільми пропагують насильство і бездуховність, добрі, світлі вірші Лесі Силенко потрібні, як ковток чистого повітря, як цілюща джерельна вода”.
Після того вечора минуло 10 років.
За цей час не видано жодної збірки поетеси.
Не проводився і вечір її пам’яті з нагоди 60-ліття.
Якби не нагадав Тарас Силенко, то не було б і цієї публікації.
Отака невесела правда життя.
Роман КОВАЛЬ |
