Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Лікар Богданівського полку та його вірна дружина


Дивишся на фотографію подружньої пари Бризгунів і серце радіє – які чисті і красиві люди були в історії нашого народу. А ми нічого про них не знали! І ось тепер завдяки членові Історичного клубу “Холодний Яр” Володимирові Семеніву, який у “Лікарському віснику” розшукав посмертну згадку “Д-р Людмила і д-р Костянтин Бризгуни”, ми можемо дізнатися про тих, хто тихо і праведно служив своєму народові.

Костянтин Бризгун народився 14 грудня 1892 р. у Брикові на Волині (тепер Шумського р-ну Тернопільської обл. – Ред.) у багатодітній родині дворянина Івана Бризгунова та Єлисавети Кохомської. У трилітньому віці Костя утратив батька, тож мати, яка мала на руках 12 дітей, мусила відправити його на виховання до тітки в Шумськ. Згодом Костянтин переїхав в Острог, де навчався в гімназіїі. Заробляв лекціями та працею в бібліотеці. А ще диригував струнним оркестром та співав у церковному хорі.
По матуpi переїхав у Сибір до брата, що працював у переселенському відділі. Вступив на медичний факультет Томського університету. Тут і познайомився зі своєю майбутньою дружиною – Людмилою Скорюк. Народилася вона 28 грудня 1893 р. в Каїнську (тепер м. Куйбишев Новосибірської обл.) в родині нащадка козацького роду Якова Скорюка, довічного засланця за участь у замаху на царя, та Степаниди Леонової.
Костянтин був активним членом Української студентської громади Томського університету, напевно, і свою кохану залучив до української праці, принаймні, все своє подальше життя вона присвятила служінню українському народові.
Закінчивши університет, обоє виїхали до Києва, де й побралися. Костянтин вступив до Богданівського полку як санітарний сотник, а Людмила працювала земським лікарем у Трипіллі, Обухові й Гурівщині.
1918 року Бризгуни у складі місії Українського Червоного Хреста виїхали до Німеччини опікуватися українськими полоненими. З часом перебралися до Чехо-Словаччини. Тут, у с. Загані поблизу Братислави, 8 квітня 1920 р. Людмила народила дочку Лесю. В дорозі до України дитина важко захворіла. Відтак на Батьківщину, окуповану більшовиками, родина вже не повернулася.
Костянтин працював лікарем міністерства народної оборони, спочатку в шпиталі в Мукачеві, а тоді в Гуменному. Звідти переїхав до Братислави, де нострифікував диплом, відкрив канцелярію і продовжив працю військового лікаря. Заснував тут “Просвіту” (як філію головної “Просвіти” в Ужгороді), не раз був її головою. Очолював комітет допомоги незаможним студентам. Людмила ж відкрила при “Просвіті” “Рідну школу” для дітей емігрантів та пластовий гурток. 21 жовтня 1927 р. у Чехо-Словаччині, в м. Гуменне, вона народила дочку Оксану.
1939 року Костянтин Бризгун замкнув канцелярію і виїхав до Карпатської України допомагати будувати молоду державу. Працював повітовим лікарем у місті Дубове біля Тячева, там його навесні й арештували мадяри. Костянтинові пощастило повернутися до родини. У Братиславі він допомагав студентам і біженцям. Багато хто згадував родину Бризгунів як рятівників.
1944 року сім’я виїхала до Німеччини: Костянтин працював лікарем у Реґенсбурзі, в таборі переселенців, Людмила заснувала і очолила бурсу для самітних гімназисток.
1949 року родина оселилась у Канаді. Костянтин і Людмила тяжко працювали. Попри нестатки, фінансово підтримували українські наукові установи та українську пресу, брали участь у громадському житті: Кость був довголітнім членом УНДС та Союзу колишніх українських вояків, а Людмила активно працювала в Комітеті пань у час заснування пансіону ім. Івана Франка в Гай-Парку. Глибоко вірила в Бога, належала до парафії св. Володимира в Торонто, проповідувала толерантне ставлення до різних конфесій і релігій. Любила квіти, природу, людей, завжди готова була для всіх з порадою та розрадою. Вірила в позитивну українську людину і майбутню українську державність, але до її проголошення не дожила.
Людмила Скорюк-Бризгун померла 7 січня 1981 р. в Торонто. Через 5 літ, 10 лютого 1986 р. упокоївся і Костянтин Бризгун. Поховали обох на цвинтарі Парк Ловн у Торонто.
Перша дочка славного подружжя, Леся Шанта, стала дитячою письменницею. З чоловіком Юрієм дала життя Людмилі. Друга дочка, Оксана Соколик, стала музикантом, викладачем історії музики, відомим громадським діячем – головою Світової федерації українських жіночих організацій. З чоловіком Ярославом народила синів – Всеволода та Ігоря.
Вічна Пам’ять борцям за волю України – Костянтинові та Людмилі Скорюк!
Довгих років життя їхнім нащадкам!

Роман КОВАЛЬ



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Людмила АНДРУСИШИН – 300 грн.
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 340 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Михайло КОВАЛЬ (Черкащина) – 2000 грн
Сергій ТЕЛЯТНИК (м. Первомайськ) – 2000 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн.

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ