 1 жовтня у привітанні з Днем захисників і захисниць України президент Володимир Зеленський жодного разу не згадав Покрову... Але ми не забули! І святкуємо її! Та ще й у Холодному Яру!
Святкували 5 жовтня, бо ж свята субота!
Уранці 5 жовтня біля брами Мотриного монастиря урочистий настрій створив кобзар Василь Лютий піснею “У Холоднім Яру”.
У почесній варті стояли черкаські пластуни та юні козаки і козачки військово-патріотичного клубу “Бойові мурахи” із селища Чорнобай (керівник Михайло Купчин).
Історичний клуб “Холодний Яр” урочисто відкрив нову меморіальну дошку. На старій, демонтованій, було зазначено, що “Мотронєнський” монастир відвідували “генералісімус О. Суворов, поєт О. Пушкін, композитор П. Чайковський...”. А на новій дошці починається зі слів: “Тут молилися гетьмани України”. Серед іншого важливого на дошці зазначено: “У 1919 – 1920 рр. тут формувався полк гайдамаків Холодного Яру під проводом Василя Чучупака та Юрія Горліса-Горського, який оспівав боротьбу холодноярців”.
Ініціював подію Роман Коваль, а встановив разом з холодноярськими козаками Богдан Легоняк. Наша дошка – це провісник, що монастир стане українським. “Але звертаю увагу, – сказав Роман Коваль, який він урочистий мітинг, – що черниці сховали стару дошку, мабуть, щоб ніхто її не пошкодив. Тепер, очевидно, зберігатимуть в очікуванні повернення совєтської влади – щоб монастир перетворився в «русскую обітєль»”. Ведучий попросив Лесю Островську і Богдана Легоняка зняти покривало, відкривши світлим козацьким очам дошку.
Протоієрей ПЦУ Василь Циріль освятив її.
Роман Коваль подякував панотцю та висловив надію, що нинішня подія наближає той час, коли о. Василь Циріль освятить і весь монастир та стане настоятелем чоловічого, військового, козацького Мотриного монастиря... “І тут доживатимуть віку святі наші козаки, які в боротьбі з ворогом лютим дістали поранення, стали інвалідами...”
Після цього Роман Коваль, Леся Островська і Богдан Легоняк урочисто вручили о. Василеві Цирілю посвідчення та знак Історичного клубу “Холодний Яр”.
Ведучий із вдячністю згадав імена меценатів цієї дошки. Серед них – козаки і козачки Історичного клубу “Холодний Яр” – Тетяна Купріянець, Леонід Ключніков, Максим Лободзінський, Мілана Бельмега, Олег Голуб, Віра Мазурок, Богдан Легоняк, Микола Гребінник, Роман Коваль, Максим Селюзкін, Сергій Коваль, Євген Чубук та наші приятелі – Володимир Гребіник, Валентина Коваленко, Анатолій Балюк, Віктор Кривуля, Іван Кравцов, Олег Ситюк, Геннадій Антіпов, Володимир Гонський, Юлія Мирвода, Ірина Оксинь, Леся Козенко, доктор історичних наук Василь Яблонський, військовослужбовці Вахтанг Кіпіані та Ігор Бабіченко – двоюрідний правнук останнього отамана Київщини Косаря (Пилипа Драника).
Про важливість події говорили у своїх промовах Богдан Легоняк, Євген Чубук та Людмила Григорчук (начальниця відділу освіти, культури, охорони здоров’я та спорту Черкаської районної адміністрації), а народна артистка України Світлана Мирвода пречудово виконала пісню “Як рушали козаченьки” (сл. Бориса Списаренка за участі Світлани Мирводи, муз. Б. Списаренка, обр. Віктора Лісовола і Тараса Силенка).
Потім козацтво вшанувало могилу сотника полку гайдамаків Холодного Яру Івана Компанійця, похованого на території Мотриного монастиря. “Розмовляючи з ним, – писав Юрій Горліс-Горський, – я не міг відірвати очей від його обличчя. Було воно класично гарне: чисті риси, густі, як намальовані, брови, палкі чорні очі – ласкаві та смілі..”. Довершила образ Івана Компанійця сестра Федора: “Був одягнутий, аж страшно дивитись: шапка – сива, шлик – червоний, чемерка – чорна, обкладена сивим, пояс – червоний, штани – червоні, як козацькі, широкі, чоботи – лаковані”. А пояс зав’язаний «по-козацьки»”.
“Це чітко видно на фотографії, – сказав Роман Коваль. – Іван Компанієць мав великий успіх у жіноцтва. Як із гумором казав Юрій Горліс-Горський, жінки «бігали до монастиря молитися до його чорних брів». Суворий Андрій Чорнота вважав його великим воїном. «Думаєш, – говорив він Залізнякові (Юрію Горлісу-Горському), – багато Україна таких Компанійців має?»”.
Панотець Василь Циріль відслужив літію по героєві.
Сотника Компанійця вшанували піснями Світлана Мирвода (“За байраком байрак” на сл. Тараса Шевченка), Володимир Гонський (“До Пресвятої Богородиці”) і Василь Лютий (“Як прощався стрілець”). А поет зі Сміли Анатолій Терещенко прочитав уривок зі своєї поеми “Довгий шлях, або Короткий курс історії”. Кожного дня
Помирає Вкраїна!
З кожним героєм,
З кожною долею.
Та кожного дня
Воскресаємо: волею,
Вірою, пам’яттю,
Самопожертвами...
Де на характері,
Десь просто впертими.
Ясними зорями,
Чистими росами.
Не гречкосіями,
Не малоросами. Військовослужбовець 13-ї бригади НГУ “Хартія” Вахтанг Кіпіані сказав: “Мотрин монастир – дивне місце, тут досі панують московська церква і «русскій дух», а стоїть величний хрест тому, хто різав червоних зайд з їхнім «русскім міром»... Ми не уявляли, що самі візьмемо участь у цій боротьбі, але, знаючи, що стоїмо на плечах таких титанів, легше воювати, легше мотивувати інших іти до війська, до волонтерської діяльності, до культурної праці... Панові Ковалю, звичайно, доземний уклін за ті десятки і десятки книг, які фактично пробудили оцей вогонь Холодного Яру...”
Далі дорога пролягла на Меморіал козакам-добровольцям. “Сумно і боляче бачити пам’ятники тим, кого знав особисто, – зазначив Вахтанг Кіпіані. – Завдяки зусиллям і перу Романа Коваля в Україні існує культ холодноярських героїв. І забуті через десятиліття історії ожили спочатку в книгах, а потім і в назвах підрозділів ЗСУ, вулицях і, головне, свідомості”.
Квіти лягли до могили Героя України Георгія Тарасенка та до пам’ятника полеглим воякам 93-ї ОМбр “Холодний Яр”. У почесній варті стояли юні козаки і козачки військово-патріотичного клубу “Бойові мурахи”.
Тут, на Пантеоні героїв, Роман Коваль оголосив лауреата Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського за 2024 р. – Юрія Юзича, дослідника Визвольного руху ХХ ст., голову Крайової пластової ради, – за книги, створені у співпраці з Історичним клубом “Холодний Яр”, за вагомий особистий внесок у відродження історичної пам’яті та духовності українського народу, фундаментальне дослідження Визвольного руху українського народу в 1917 – 1920-х роках, утвердження національних цінностей у житті українського народу.
Оскільки пан Юрій мав пластові зобов’язання в іншій області, диплом прийняли пластуни Микола Калько та Володимир Рідний.
На честь полеглих борців співали Василь Лютий (“Мчать козаки”, у музичному супроводі цимбалістки Оксани Бут) та Світлана Мирвода (“Стрілецький романс”, сл. Степана Галябарди, муз. Павла Зіброва).
Андрій Купчин прочитав геніальний вірш Юрія Руфа. Ти твердо йшов дорогою життя,
Обрав свій шлях і до кінця не схибив.
За Україну кликав ритм серцебиття –
Ти чув цей поклик та зробив свій вибір.
По собі залишивши добрий слід,
Віддав гаряче серце Батьківщині.
Твоя душа біля святих воріт
Вітала сотню звичним: “Слава Україні!” До козацтва з теплим словом звернувся начальник управління агрономічного розвитку Черкаської районної адміністрації Петро Данилишин, який у червні допомагав у спорудженні пам’ятників на Меморіалі козакам-добровольцям.
Після літії на могилі Георгія Тарасенка сердечно промовляли Леся Островська, в. о. голови Черкаської “Центурії” друг “Гот” та вояк “Карпатської Січі” Сергій Щербина-“Свобода”.
А далі всі рушили на хутір Буда, де поклали квіти до пам’ятників кобзареві Тарасові Силенку і комбатові “Карпатської Січі” Олегові Куцину. А “Бойові мурахи” та старші козаки перед храмом Калнишевського освятили зброю. Чин посвяти здійснив козацький капелан Василь Циріль.
У святковому концерті взяли участь участь народна артистка України Світлана Мирвода, кобзар Василь Лютий, Оксана Бут, соліст Черкаського камерного оркестру Олександр Шнайдер, заслужений діяч мистецтва Володимир Гонський, бандуристка Лариса Веселова, Юрій Марштупа, Роман Чуприна (онук сл. п. бандуриста Олексія Чуприни) та юні співаки Олександр Кривицький і Михайло Крохмаль.
Роман Коваль подарував книги про Визвольну боротьбу “бойовим мурахам” – Олексію Муравйову-“Вітру”, Іванові Нестеровському, Ігореві Горбаню, Вероніці Кириченко, Назарові Чернишу.
Анатолій Терещенко розповів про повернення з небуття отамана Черкащини Василя Яблуньки (“Яблучко”), який воював проти російських окупантів у Матусівській волості та Лебединському лісі.
Наш партнер – Центр допомоги армії – підготував локації, на яких збирали кошти на купівлю засобу радіоелектронної боротьби (РЕБ) для 58-ї ОМБр. Працювала виставка артефактів війни, привезених із фронту. Діти мали змогу навчитися зібрати і розібрати автомат з допомогою військовослужбовця Олега та щиро випустити кулі по портрету путіна. На аукціоні продали за 2000 грн тубус від снаряда 155-го калібру, який розписала донька військовослужбовця Ліля Майборода. Загалом вдалося зібрати 58063 грн на наше рідне військо.
Організатор свята козацької Покрови в Холодному Яру – Історичний клуб “Холодний Яр”. Партнери заходу: Музейно-етнографічний комплекс “Дикий хутір”, Національний природний парк “Холодний Яр”, ГО “Туристичний рух Чигиринщини”, Черкаський осередок Пласту, військово-патріотичний клуб “Бойові мурахи”, газета “Незборима нація” та ГО “Центр допомоги армії”.
Друзі, щиро дякую за пожертви на нову (українську!) меморіальну дошку на Мотриному монастирі, її урочисте відкриття та вшанування полеглих героїв на Покрову в Холодному Яру 5 жовтня 2024 року. Ось імена жертводавців: В. Павлов – 20 грн; Ю. Прокопенко – 99,50 грн; О. Комарова, Г. Красільчук, Ю. Плахотнюк, Тетяна Купріянець, С. Блажчук, Л. Гузніна – по 100 грн; Артем Крохмаль – 199 грн; Л. Клюковська, Леонід Ключніков, Максим Лободзінський, М. Бельмега, Леонід Щибря, Володимир Гребіник, О. Переслов – по 200 грн; М. Педченко – 250 грн; О. Гирман, В. Лук’янов – по 300 грн; Вікторія Крамар, А. Коваленко – по 400 грн; Орест Данилевич, Анатолій Балюк, Вахтанг Кіпіані, Юлія Крапива – по 497,50 грн, Віктор Кривуля, В. Коваленко, Олег Голуб, Віра Мазурок, І. Вівчарук, Яків Прогнімак, Тетяна Купріянець – по 500 грн, Іван Кравцов – 975,10 грн, Василь Яблонський, Ігор Бабіченко, Богдан Легоняк, І. Лужецький, Роман Коваль, Леонід Ключніков, Микола Гребінник, Геннадій Антіпов, Олег Ситюк, Володимир Гонський, Вікторія Тарасенко, Сергій Щербина – по 1000 грн, Леся Козенко – 1500 грн, Сергій Коваль, Максим Селюзкін, Ірина Оксинь, Юлія Мирвода – по 2000 грн, Євген Чубук – 5000 грн, невідомі жертводавці – 199 грн і 495,51 грн. Всього надійшло 37628,11 грн.
Ще одну добру справу зроблено!
Українізація Мотриного монастиря почалася!
Другий день свята Покрови провели вже у вужчому колі. Ми вклонилися нашим полеглим друзям на Пантеоні, обійнялися біля меморіальної дошки на славу нашим героям, що розташована на стіні Мотриного монастиря, поклали квіти до дорогих нам пам’ятників героям у центрі Мельників, вшанували могили Василя Чучупака і його козаків, а тоді помандрували на дитячі стежки Максима Залізняка – у с. Івківці, на гору Семидубову, де всі відчули радість українського буття. Настрій був піднесений, світлий, сповнений щастя. Першою роззулася Світлана Мирвода, щоб відчути ці стежки, ту енергетику, яка колись напоювала юного Максима... Дівчата стрибали як безтурботні діти, співали, сміялися...
А потім було відвідування головківської “Духмяної хати” та раювання на гостині в Олександра Шнайдера в Головківці – на веранді з розлого-величним видом на Івківці. Олександр казав, що в сонячну погоду краєвид тут видно на 30 км. За цим столом не раз був щасливий над друг Олег Куцин...
Усі поверталися з Холодного Яру на Київ у піднесеному настрої, заряджені на продовження боротьби. Історичний клуб “Холодний Яр” 
|
