 ДЖУРКО Іван (1900, м-ко Межиріч Рівненського пов. Волинської губ., тепер с. Великі Межирічі Рівненського р-ну Рівненської обл. – 11.12.1942). Військовий, вільний козак, просвітянин; отаман 1-го Січового куреня Житомирського вільного козацтва, інструктор з організації Вільного козацтва на Волині, бібліотекар Межиріцького товариства “Просвіта”; звання – старшина Вільного козацтва.
Закінчивши двокласне земське училище в м-ку Межирічі, вступив до Волинської фельдшерсько-акушерської школи в Житомирі. У 17 р. приєднався до Житомирського вільного козацтва, за бойові заслуги призначений отаманом 1-го Січового куреня Житомирського вільного козацтва. Після розформування частини брав участь разом з київським і катеринославським осередками Вільного козацтва під командуванням кошового Горобця (Гаврила Воробйова) в кампанії української армії 1918 року. Після поранення перебував у Житомирській губернській земській лікарні, де йому ампутували праву ногу. Повернувшись додому, взявся за громадську роботу.
За визначенням голови ради Межиріцького товариства “Просвіта”, бібліотекар його книгозбірні І. Джурко – один “з кращих і ретельних працьовників «Просвіти»” (12.1923). Звертався до ректорату Української господарської академії в Подєбрадах із проханням зарахувати його студентом академії, але дістав відмову через брак освіти.
Зберігся його лист до видавництва “Червоної калини” від 10 листопада 1929 року. Він пропонував видавництву опублікувати свої спогади “про працю Шкільної молоді у Визвольній війні 1917 – 1918 років”, про Вільне козацтво, “яке дух часу покликав, під прапором якого з’єдналася Шкільна молодь, збройно захищаючи інтереси Українців”.
Іван Джурко зазначав, що він “ясно змалював той хаос і конечну потребу Берестейського миру та спілки з Німцями і, здається, краще виразив думку, чи то досягнув мети, аніж Винниченко у своїх «Пробаченнях перед союзниками», які поміщено в книжці «Берестейський мир»”. А ще автор висвітлив “працю і ті жертви, яки понесла Шкільна молодь, прагнучи визволення краю”.
Іван Джурко розраховував на винагороду (гонорар), бо перебував “у тяжкому стані здоров’я як інвалід [війни] і тяжко захворівший”. Він признавався, що “витратив всю готівку”, залишилися лише самі векселі, які може вислати видавництву. У листі зазначено зміст праці та адреса, звідки він писав листа: “Межиріч / к. Корця, ул. Німецька, 130, пов. Рівенський, Волинь”.
Ось їхній зміст:
“Розд. І (Центральна Рада): Передмова. Умовини пореволюційного життя Шкільної Молоді. Заснування Житомирського Вільного Козацтва. Бойове хрещення. Січові Стрільці Житомирського Вільного Козацтва.
Розд. ІІ (Українська визвольна війна): Відступ Української Армії з Києва. Берестейський мир. З’єднання з Німецькою Армією і спільна акція. Похід на Київ.
Розд. ІІІ (Гет[ь]манщина): Вибір Гет[ь]мана. Дальніща операція за Дніпро. Підготовча робота до повстання. Бій і зрада. У рідному селі.
Розд. IV (Петлюровщина): Осіннє повстання проти Гет[ь]мана. На три фронти. У згоді з поляками.
Розд. V (Большовики): Наступ, влада, повстання соколовців, відступ.
Розд. VІ (Поляки): Наступ, влада, відступ і новий прихід.
Розд. VІІ (Ріжський мир).
Закінчення”.
Ось останнє повідомлення про фінал життя Івана Джурка. Газета “Волинь” (ч. 25, 1 квітня 1943 р. писала: “Публичне доручення. Мировий суддя Межирічського району викликає: спадкоємців до маєтку Джурко Івана, мешканця с. Межиріча, помершего 11 грудня 1942 р. ...щоб: в терміні 6 місяців від дати цього оголошення зголосили свої права та претенсії до спадщині по вище згаданім Івані Джурко, прикладаючи докази свого спокревнення з ним (родинних зв’язків. – Ред.)”.
Вічна пам’ять вільному козакові Івану Джурку! Роман КОВАЛЬ, Юрій ЮЗИЧ Дж.: Архів Наукового товариства ім. Т. Шевченка (Польща).
Волинь. – 1943. – Ч. 25. – 1 квітня. – С. 4.
Коваль Р., Моренець В. “«Подєбрадський полк» Армії УНР”. – Т. 1. – Київ: Історичний клуб “Холодний Яр”, “Український пріоритет” (2016, 2-ге видання). – С. 185.
ЦДАВО України. – Ф. 3795. – Оп. 1. – Спр. 984. – Арк. 20 – 22. 
|
