У 1987 році в м. Ірпені на Київщині я провів реорганізацію шкільного історико-краєзнавчого музею в міський музей. Упродовж 36 років роботи на посаді директора музею поповнив експозицію матеріалами про участь наших земляків у боротьбі за незалежність України, написав три книги і сотні статей з історії краю. У формуванні експозиції про Визвольну боротьбу допоміг Роман Коваль, який надав копії фото і документів про нашого краянина отамана Орлика (Федора Артеменка). Отаман Орлик настільки допік російсько-більшовицьким окупантам, що радянські письменники піддавали його анафемі десятиліттями – це і Микола Островський, і Ростислав Самбук, і Пьотр Сєвєров.
У музеї одна з вітрин постійної експозиції була присвячена життєвому подвигу полковника Армії УНР Федора Артеменка-Орлика. Я також створив розділ експозиції про перебування українських письменників в Ірпені, поповнив інші розділи експозиції.
Торік місцева влада звинуватила мене в систематичному невиконанні обов’язків і звільнила. Музей закрили майже на рік. І ось нарешті, “оновлений”, як похвалилась ірпінська влада, музей відчинив свої двері.
Експозиція про історію краю від найдавніших часів до початку ХХ століття зникла. Там, зокрема, була колекція предметів побуту українського села, яка слугувала основою для розповіді про українську народну культуру. Була карта кордону по річці Ірпені між Річчю Посполитою і Московським царством. Теж зникла.
Вітрину, присвячену отаману Орлику, матеріали про полковника Армії УНР Павла Забарила, інших борців за свободу нашої Батьківщини, про Голодомор і масові репресії також вилучили з експозиції. Зник розділ експозиції “Герої нашого часу”, присвячений нашим землякам, які разом з іншими героями ціною власного життя зупинили наступ російських військ на Донбасі…
Багато ірпінців полягли на полі бою нинішньої війни. Нещодавно Ірпінь хоронив Дмитра Хоменка. Він загинув у бою за Україну. В експозиції музею була спільна світлина Дмитра Хоменка, учасника АТО Юрія Калініна та волонтерів. Юрій Калінін також загинув. Це фото теж викинули з експозиції.
На жаль, музей перетворився на суміш давніх меблів з картинами сучасних художників.
Третя зала “Ірпінь нескорений” присвячена обороні Ірпеня у 2022 році. В анотації патетика і нічого конкретного про бої за Ірпінь. Написано, що зараз ланцюг перемог України “щільним зашморгом стискається довкола кволої шиї ворога”…
Було б смішно, якби не гірко…
На мій запит 1-й заступник міського голови Андрій Кравчук відповів, що на ремонт музею з міського бюджету витрачено 935339,15 грн. Майже мільйон гривень! У час війни!
Я оскаржував своє звільнення в судах. Але Ірпінський суд і Київський апеляційний суд мені відмовили. А начальниця відділу культури Ірпінської міськради Євгенія Антонюк подала заяву в суд, щоб я відшкодував витрати відділу культури на адвоката – 44300 гривень. Є така стаття, що сторона, яка програла, оплачує судові витрати. У мене, крім пенсії (3735 гривень), інших доходів немає. Мені вже 67 років.
Більш ніж половину свого життя я віддав дослідженню і популяризації історії Ірпінського краю, насамперед історії Визвольної боротьби.
Хіба ще десь потрібен спеціаліст з історії Ірпеня та Приірпіння?
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ, Історичний клуб “Холодний Яр” |
