Минуло 125 р. із дня народження Степана Цапа
ЦАП-“КАНІВЕЦЬ” Степан Порфирович (26.10.1898, м. Канів Київської губ., тепер Черкаської обл. – 3.10.1979, м. Детройт, шт. Мічиган, США). Військовий і громадсько-політичний діяч, інженер-агроном; старшина 1-го куреня Запорозької дивізії (з 03.1918), інструктор кулеметного підстаршинського вишколу 1-ї Запорозької дивізії, молодший старшина комендантської сотні штабу 1-ї Запорозької бригади та польової жандармерії, старшина для доручень штабу Запорозького корпусу, Запорозької групи військ Армії УНР (літо 1919), голова Союзу хліборобів-державників у м. Високому Миті (1923 – 1926; ЧСР), начальник українських вояків-гетьманців у Подєбрадах (до 15.03.1939), начальник організації Союзу гетьманців-державників та провідник Української громади в Подєбради-Лазні (поч. 1940-х), член вищого проводу Української гетьманської організації Америки (з 1958) і Товариства запорожців ім. Петра Болбочана, секретар Головної управи української гетьманської організації Америки; звання – прапорщик російської армії, хорунжий військ Центральної Ради, Української Держави, Армії УНР.
Молодший брат Миколи Порфировича Цапа (12.1896, Канів), поручника російської армії, сотника 1-ї Запорозької стрілецької дивізії Армії УНР (8.11.1920). Мав ще двох сестер і брата Івана, який також воював в Армії УНР. Батьки володіли 5 десятинами землі.
Закінчив Канівську 4-класну початкову школу (1916), Оренбурзьку школу прапорщиків (1917; з відзнакою). З 1916 до жовтня 1917 р. служив у 4-му запасному полку царської армії.
В українському війську службу розпочав у березні 1918 р., у 1-му курені Запорозького загону.
Сотник Армії УНР Никифор Авраменко згадував добровольців і Канева, які допомогли йому навесні 1920-го розгорнути бойовий курінь: “[Гришу] Стадниченка, б. штабс-капітана, іменовано моїм заступником, пор. Миколу Цапа – начальником кулеметної команди, брата хор. Івана поставлено до розвертання кінної сотні, другий Іван – рахівником до обозу, а Степан Цап – урядовцем під руку Отрішка”. І далі пояснював: “В Київській операції польська кіннота пішла мало не до Черкас. В Каневі і навкруги став Креховецький полк уланів… Коли полк опускав Канів, з ним пішло багато, по дорозі приставали до наших частин. Інші – до запасової бригади. Таким способом брати Цапи дістались у Києві до 6-ї Стрілецької дивізії. З нею пройшли нелегкий шлях одвороту, весь час в ар’єргарді, прикриваючи польські частини по правому боці залізниці на Коростень – Ковель – Брест. Були тяжкі бої з немалими стратами”.
З кінця листопада 1920 р. інтернований у Польщі, перебував у таборі разом з іншими запорожцями у Вадовицях біля Кракова (Польща), у таборі закінчив школу старшин при 1-й Запорозькій дивізії. Тут став членом гетьманського руху, до якого належав і старший брат Микола.
24 березня 1921 р. переїхав до ЧСР, щоб працювати. В анкеті Українського громадського комітету в ЧСР (ч. 131 від 22.08.1921) зазначив, що володіє російською і трохи татарською мовами. Вказував, що знається на садівництві. І хотів би вивчити електромеханіку.
Закінчив садівничу школу в Бобриці, господарську школу у Високому Миті (тепер Пардубицького краю Чехії), автотранспортну школу (шофер-механік). “Все закінчив з визначенням (відзнакою. – Ред.)”. Цю ж садівничу школу у 1925 році закінчив і брат Микола, який подавав документи на навчання в Українську господарську академію, але дістав відмову через брак середньої освіти. Про свій фах писав: “Агроном”. У 1930-х і на початку 1940-х мешкав за адресою: Lazne Podebrady, Jadnova, ф 49/11. Неодружений.
Член Української громади Німеччини (з 19.07.1940). Гетьманську пресу в Подєбрадах передплачував на пару з колишнім юнаком Армії УНР Михайлом Єльниковим (1897 – 1964), уродженцем м. Новоукраїнки. Після Другої світової – у м. Детройті (США). Автор праці з історії Запорозького корпусу, спогадів, нарисів з історії Армії УНР, посмертних згадок про своїх товаришів. Деякі спогади підписував як “Ст. Канівець” (бо з Канева родом).
Помер “по затяжній недузі”. Побратими писали, що “кількарічна тяжка недуга не зламала вояцького духа… вона перемогла його фізично і скосила виснажене тіло”. В останні роки життя ним опікувалися пані д-р Н. Туркевич і її син Юліан. Над домовиною промовляти Петро Содоль-Зілинський (від Товариства запорожців ім. Петра Болбочана) та усусус інженер Зенон Яворський. Похований на цвинтарі Кенсінгтон Парк у Ситі-Брайтон (Мічиган, США).
Не плутати зі Степаном Цапом (6.06.1912, м. Городок Ягеллонський – 05.1941, Львів) – членом ОУН, студентом ветеринарії у Львові, в’язнем польських тюрем, зокрема концтабору Береза-Картузька (07 – 12.1934) та більшовицьких Бригідок.
Юрій ЮЗИЧ, Роман КОВАЛЬ
Дж.: Авраменко Н. Спомини запорожця. – Київ: Темпора, 2007. – С. 360 – 361.
Анкетно-регістраційна картка Українського громадського комітету в ЧСР, ч. 131 від 22.08.1921 р. Степана Порфировича Цапа.
Анкетно-регістраційна картка Українського громадського комітету в ЧСР, ч. 2794 від 29.09.1922 р. Миколи Порфировича Цапа.
Ділимось сумною вісткою з Побратимами // Батьківщина. – 1979. – Жовтень. – Ч. 9 (1429). – С. 4.
Реґістарційна анкета Союзу Гетьманців-Державників від 11.04.1941.
Я. О. Похорон побратима // Батьківщина. – 1979. – Листопад. – № 10 (1430). – С. 4.
|
