Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


ЦАП-“КАНІВЕЦЬ” Степан


Минуло 125 р. із дня народження Степана Цапа

ЦАП-“КАНІВЕЦЬ” Степан Порфирович (26.10.1898, м. Канів Київської губ., тепер Черкаської обл. – 3.10.1979, м. Детройт, шт. Мічиган, США). Військовий і громадсько-політичний діяч,  інженер-агроном; старшина 1-го куреня Запорозької дивізії (з 03.1918), інструктор кулеметного підстаршинського вишколу 1-ї Запорозької дивізії, молодший старшина комендантської сотні штабу 1-ї Запорозької бригади та польової жандармерії, старшина для доручень штабу Запорозького корпусу, Запорозької групи військ Армії УНР (літо 1919), голова Союзу хліборобів-державників у м. Високому Миті (1923 – 1926; ЧСР), начальник українських вояків-гетьманців у Подєбрадах (до 15.03.1939), начальник організації Союзу гетьманців-державників та провідник Української громади в Подєбради-Лазні (поч. 1940-х), член вищого проводу Української гетьманської організації Америки (з 1958) і Товариства запорожців ім. Петра Болбочана, секретар Головної управи української гетьманської організації Америки; звання – прапорщик російської армії, хорунжий військ Центральної Ради, Української Держави, Армії УНР.
Молодший брат Миколи Порфировича Цапа (12.1896, Канів), поручника російської армії, сотника 1-ї Запорозької стрілецької дивізії Армії УНР (8.11.1920). Мав ще двох сестер і брата Івана, який також воював в Армії УНР. Батьки володіли 5 десятинами землі.
Закінчив Канівську 4-класну початкову школу (1916), Оренбурзьку школу прапорщиків (1917; з відзнакою). З 1916 до жовтня 1917 р. служив у 4-му запасному полку царської армії.
В українському війську службу розпочав у березні 1918 р., у 1-му курені Запорозького загону.
Сотник Армії УНР Никифор Авраменко згадував добровольців і Канева, які допомогли йому навесні 1920-го розгорнути бойовий курінь: “[Гришу] Стадниченка, б. штабс-капітана, іменовано моїм заступником, пор. Миколу Цапа – начальником кулеметної команди, брата хор. Івана поставлено до розвертання кінної сотні, другий Іван – рахівником до обозу, а Степан Цап – урядовцем під руку Отрішка”. І далі пояснював: “В Київській операції польська кіннота пішла мало не до Черкас. В Каневі і навкруги став Креховецький полк уланів… Коли полк опускав Канів, з ним пішло багато, по дорозі приставали до наших частин. Інші – до запасової бригади. Таким способом брати Цапи дістались у Києві до 6-ї Стрілецької дивізії. З нею пройшли нелегкий шлях одвороту, весь час в ар’єргарді, прикриваючи польські частини по правому боці залізниці на Коростень – Ковель – Брест. Були тяжкі бої з немалими стратами”.
З кінця листопада 1920 р. інтернований у Польщі, перебував у таборі разом з іншими запорожцями у Вадовицях біля Кракова (Польща), у таборі закінчив школу старшин при 1-й Запорозькій дивізії. Тут став членом гетьманського руху, до якого належав і старший брат Микола.
24 березня 1921 р. переїхав до ЧСР, щоб працювати. В анкеті Українського громадського комітету в ЧСР (ч. 131 від 22.08.1921) зазначив, що володіє російською і трохи татарською мовами. Вказував, що знається на садівництві. І хотів би вивчити електромеханіку.
Закінчив садівничу школу в Бобриці, господарську школу у Високому Миті (тепер  Пардубицького краю Чехії), автотранспортну школу (шофер-механік). “Все закінчив з визначенням (відзнакою. – Ред.)”. Цю ж садівничу школу у 1925 році закінчив і брат Микола, який подавав документи на навчання в Українську господарську академію, але дістав відмову через брак середньої освіти. Про свій фах писав: “Агроном”. У 1930-х і на початку 1940-х мешкав за адресою: Lazne Podebrady, Jadnova, ф 49/11. Неодружений.
Член Української громади Німеччини (з 19.07.1940). Гетьманську пресу в Подєбрадах передплачував на пару з колишнім юнаком Армії УНР Михайлом Єльниковим (1897 – 1964), уродженцем м. Новоукраїнки. Після Другої світової – у м. Детройті (США). Автор праці з історії Запорозького корпусу, спогадів, нарисів з історії Армії УНР, посмертних згадок про своїх товаришів.  Деякі спогади підписував як “Ст. Канівець” (бо з Канева родом).
Помер “по затяжній недузі”. Побратими писали, що “кількарічна тяжка недуга не зламала вояцького духа… вона перемогла його фізично і скосила виснажене тіло”. В останні роки життя ним опікувалися пані д-р Н. Туркевич і її син Юліан. Над домовиною промовляти Петро Содоль-Зілинський (від Товариства запорожців ім. Петра Болбочана) та усусус інженер Зенон Яворський. Похований на цвинтарі Кенсінгтон Парк у Ситі-Брайтон (Мічиган, США).
Не плутати зі Степаном Цапом (6.06.1912, м. Городок Ягеллонський – 05.1941, Львів) – членом  ОУН, студентом ветеринарії у Львові, в’язнем польських тюрем, зокрема концтабору Береза-Картузька (07 – 12.1934) та більшовицьких Бригідок.

Юрій ЮЗИЧ, Роман КОВАЛЬ
Дж.: Авраменко Н. Спомини запорожця. – Київ: Темпора, 2007. – С. 360 – 361.
Анкетно-регістраційна картка Українського громадського комітету в ЧСР, ч. 131 від 22.08.1921 р. Степана Порфировича Цапа.
Анкетно-регістраційна картка Українського громадського комітету в ЧСР, ч. 2794 від 29.09.1922 р. Миколи Порфировича Цапа.
Ділимось сумною вісткою з Побратимами // Батьківщина. – 1979. – Жовтень. – Ч. 9 (1429). – С. 4.
Реґістарційна анкета Союзу Гетьманців-Державників від 11.04.1941.
Я. О. Похорон побратима // Батьківщина. – 1979. – Листопад. – № 10 (1430). – С. 4.



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 300 грн
Олександр МІЛЯНЧУК – 315 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн
Сергій ЗДІОРУК (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ