Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


З кривавих днів 1919 року


(Зі споминів українського партизана)

Коли в травні 1919 р. кіннота Будьонного зліквідувала по¬встанський рух на Чернигівщині, знищивши багато населення за участь і симпатії повстанцям, ми на скликаному зібранні рі¬шили занехати доцьогочасну тактику й повести партизанку: малий відділ, що складається з добірного боєвого матеріялу, може ворогові в його запіллі вчинити багато більше шкоди й не так скоро дістанеться в його руки, як велика маса, з війною й боєвою тактикою не гаразд обзнайомлена. Нас зістало (залишилося. – Ред.) 26 випробованих боєвиків, що готові були боронитися до за¬гину за Українську Державу й яких не жахала ні большевицька чрезвичайка, ні непосильні змагання з переважаючим ворогом. Командувати нами взявся давніший повстанський начальник, бувший лінійний офіцер російської армії Г. О-ко, за якого го¬лову большевики визначили високу нагороду.

Штаб партизанів

Треба було вибрати район партизанських “операцій”: ми своїм осередком визначили Чернигів, а оперувати думали вздовж залізничої лінії Бахмач – Гомель.
Табор заложили в непроходимих болотах, до яких з однієї сторони припирав державний ліс, а з другої – поле господаря, нашої людини. На трясовині був сухий горбок, так із 100 квадр. сажнів, покри¬тий лозою й вільхами, – там став “штаб партизанів”. Була це кількаметрова буда, плетена з лозини, а пошита очеретом. Один кут буди був загачений збруєю всякого роду, набоями, гранатами; на стовпі, що підпирав дах, висіло дві військові торби, в одній повно большевицьких грошей, а в другій – печат¬ки й блянкети ок. 20 радянських установ, так що всякі потрі¬бні нам документи й “уповновласнення” ми могли самі собі робити, коли тільки забажали.
До півдня вся наша братва, крім стійкових, висипляється по нічній роботі (випади робили тільки вночі). Після півдня, попоївши, кожний робить, що кому завгодно, і бачите картину: під будою лежить богослов і перечитує “Житія Святих”, оподалік “пан доктор” видушує з квіття соки, бо хоче зробити “запорозьке лікарство”; студент-природник розлігся в тіні, наставив руку й обсервує, як комарі п’ють його кров; двох правників запально дискутують про римське право й, не маючи стола, товчуть пястуками об землю; піротехнік прилаштовує пекольну машину, а його помішник стинає вершки рушничних стрілен, щоб тим способом випродукувати свої власні “дум-дум” стріль¬на. Геть осібно від інших надхнений поет пише вірші й по звичці захоплюється “матушкою Россією”; а прийде вечір, поет рве свої вірші на шматки, бере рушницю, а в очах уже за¬пекла ненависть до “матушки” всіх покроїв. Тоді як решта партизанів ріже в “очко”.

Напад на чрезвичайку

Одного такого після півдня крикнув наш отаман:
– Хлопці, на нараду!
Отамана всі любили й шанували за боєву практику, вміле командування та одчайдушну відвагу. Його жінку розстріляли большевики як закладницю.
На отаманів покрик всі збираються довкола “штабу”, щоб вислухати пляну на сьогоднішній випад, разом обговорити й обміркувати всі способи й можливості. Рішено зробити “скок” на чрезвичайку м. К-ви. Обговоривши все як слід та діставши накази, всі приготовляються: оглядають і чистять збрую, пробу¬ють ножів. Сміхи, жарти й дотепи завмерли, кожний задуманий і суворий, ніби вже повіяв вітер від холодних крил янгола смерти: хтось із нас помре, або я заб’ю когось...
В дорогу!.. Ще чути бренькіт збруї, потім усе втихає. Чов¬ни безшелесно посуваються витятими плавами. Кругом тихо, тільки очерет шепоче під нічним вітром і де-де вилетить пере¬страшена дика качка зі свойого гнізда. За півгодини ми вже на суші. Ще коротка нарада. Мусимо йти дуже обережно, бо м. К-ва всього 10 верст від нашого табору. Йдемо малими відді¬лами, по 4 люда кожний; збірка – на протилежньому боці місцевости, в лісі. В 11 і півгод вже всі на місці. Перешкод не було ніяких, бо в цій околиці нема зовсім війська.
Треба післати розвідку. Я маю йти, а зі мною ще один пар¬тизан. Беремо по одному револьвері й кілька гранат і йдемо, вдаючи п’яних (у кишені ще пляшка самогону). З галасом і ви¬криками доходимо під будинок чрезвичайки, звідки чути п’яні співи й вигуки. Щоб гаразд розглянутися в ситуації, починаємо сварку за самогон. До нас вийшло двох п’яних міліціонерів, забрали самогон, дали по штурханцеві – ми вилаяли їх “на общепонятном язике”, засміялися в пястук і гайда до своїх.
Отаман поділив партизанів на дві групи, щоб одночасно підійти під чрезвичайку та захопити міліціонерів, що повнити¬муть там службу. Так забрали 2 міліціонерів. Потім 2 партиза¬нів стало в одних дверях, 2 – у других, решта ввійшла до кімна¬ти днювальних, роззброїла їх без одного вистрілу. У великій салі за пиятикою урядували “аси” місцевої чрезвичайки: матрос Мєдведьов, ж-д Розенберг, наш яничар Шрамів, прослав¬лена своїм звірством Хая Овербуг та ще одна урядничка ч-ки. Коли вони почули “Руки вгору!” – збараніли. Аж наставлені рушниці привели їх до свідомости – без слова піднесли вгору руки. Тоді отаман О-ко каже їм:
– Оце ваша остання година. Нема часу, будь ласка, в “штаб Духоніна”...
На ці слова кати, що сотками розстрілювали невинних лю¬дей з дикою насолодою, впали до ніг і благали помилування. Тільки Хая стояла непорушно.
– Баби набік...
Сальва, й три звірі в людському тілі впали на землю.
– Ж-дівко, веди нас до пивниці!..
Там усі стіни були обхляпані людською кров’ю й мозком. На землі ще свіжі два трупи – лікаря та його дочки, судженої українського старшини. Це робота Хаї Овербуг. Поетові Міші годі було здержатися, дико крикнув і вистрілом з нагана вбив Хаю.
В арешті на подвір’ї було 23 в’язні, що чекали своєї черги, їх ми взяли зі собою, щоб помогти їм вийти з міста. У місті ні¬хто нас не напастував. Слово “повстанці” було таке страшне, що міліція поховалася по закутинах. За містом в’язні вбили од¬ного з-поміж себе камінням; виявилося, що це був аґент ч-ки, підставлений для підслуху.
Вранці ми вже попивали в своїм “штабі” забрану чекістам “миколаєвську”. В большевицькій пресі, яку ми завжди пере¬читували, про наш напад не було ні словечка; мабуть тому, щоб не поширювати паніки.

Далі буде.

С. ХАРЧЕНКО
Дж.: Ілюстрований календар “Просвіти” в Аргентині на 1936 р. – С. 82 – 86.
Публікація Володимира Семеніва.



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 350 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Олександр БУТРИК – 1000 грн.
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн.

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ