“До історії Кубані і Дону”
Продовжуємо публікацію уривків спогадів останнього кубанського прем’єра
Василя Іваниса “Стежками життя”. Початок у чч. 7 – 8 за цей рік.
Жахлива зустріч
Поспішаючи до кубанської станиці Коренівської, 1-ша дивізія Добровольчої армії їхала вздовж залізниці. Раптом добровольці побачили тіла понівечених офіцерів своєї армії – з виколотими очима, відрізаними вухами, переламаними руками... Червоні ще й пекли тіла на вогні – вони мали великі пухирі. Все це справило гнітюче враження.
Козаки і городовики
Головнокомандувач Таманської червоної армії Єпіфан Ковтюх стверджував, що ненависть між козаками та городовиками була така палюча, що іноді в боях, де зустрічались козацькі (у складі Добровольчої армії) та городовицькі частини (у складі Красної армії) “обидві сторони кидали геть на бік зброю і завзято бились навкулачки”. Так, наприклад, було під кубанською станицею Слов’янською.
Пощади ніхто не просив
Під час взяття Новоросійська Добровольчою армією в серпні 1918 р. капітан Харьковцев зайшов до шпиталю, який не встигли вивезти червоні. Серед поранених були й матроси. З ними у денікінців існували особливі порахунки. Великим ножем Харьковцев, регочучи, почав пороти животи. Жоден із моряків не просив пощади, навіть не зойкнув, продемонструвавши моральну перевагу над москалем-садистом.
Позасудові розправи
Влада Денікіна на Кубані принесла хвилю позасудових розправ. Козаки масово вчиняли самосуди – переважно над городовиками, які співпрацювали з більшовиками. Інколи було достатньо тільки підозри. Лише у станиці Медведівський кількість жертв перевищила 50 осіб. Стільки ж людей денікінці закатували в Андріївській...
Хвилі сваволі розливалися краєм. Різноманітні військові начальники били людей різками, нагаями, шомполами – і чоловіків, і жінок. Екзекуції здійснювалися привселюдно. Було введено публічні страти – на майданах станиць і міст білогвардійці вішали, рубали, розстрілювали. Городовиків закопували живими в землю, іншим – набивали рота землею, ґвалтували жінок, інколи й підлітків, конфісковували майно, виганяли зі шкіл дітей лише за те, що вони іногородні, а отже могли бути прихильниками більшовиків.
Підготував Роман Коваль
Примітка
Городовики, іногородні – українці некозацького стану, селяни. |
