 Моя мрія збулася: на презентації книги “Тарас Силенко” я придбав свою мрію, щоб глибше осягнути, ознайомитись із життям творця української України Миколи Міхновського.
“Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи”. Роман Коваль, Юрій Юзич. Цей товстелезний блок мені, як скульптору, нагадав кам’яну брилу. У камені я відсікаю все зайве, і виходить твір, у якому виплеканий кожен сантиметр твоєї філософії, мудрості і задоволення.
Читаю книгу, і в моїй уяві вимальовується образ духовно багатої і мудрої людини. Міхновського я міг би порівняти з Тарасом Шевченком... Оточенням Міхновського були світлі уми – це брати Шемети, Вартоломій Євтимович, Петро Болбочан, В’ячеслав Липинський, Микола Ходорович, Левко Мацієвський, Сергій Тимошенко, Дмитро Донцов та інші.
Вартоломій Євтимович пише у своїх спогадах: “Вихований у старій священничо-козацькій родині, на добрій українській традиції, в українсько-козацькому селі, був прекрасним зразком української расової культури. Це був український аристократ у властивому значенні цього поняття. Поряд з Євгеном Харламовичем Чикаленком, Михайлом Петровичем Старицьким, Миколою Віталійовичем Лисенком, Іваном Липою, братами Володимиром і Сергієм Шеметами, В’ячеславом Липинським”.
“Українська нація мусить добути собі свободу, хоч би захиталася ціла Росія!” – ці слова Міхновського, сказані 1900 року, винесені в епіграф книги “Микола Міхновський”, яка стала “Книгою року” (у номінації “Минувщина”, 2021 р.).
Ця книга читається легко. З великим захопленням я вдихнув її на повні груди і став міцнішим і духовно багатшим. Книга наших сучасних літописців-істориків, які набралися сили, мужності, терпіння, щоб підняти бетонну брилу забуття і скверни та відтворити й принести українцям правду про боротьбу нашого народу.
Коли б Микола Міхновський був на місці Грушевського, Петлюри, Винниченка, у нас була б мільйонна українська могутня армія і квітуча Україна!
Генерал-лейтенант Нуджевський сказав: “Діти! На цей День Великий чекала наша Мати-Україна довгії віки! Не упустіть же слушного часу тепер та пильнуйте, щоби знову не вернулась неволя. За час нашого поневолення Московщина нашими руками завоювала Крим, Кавказ і Туркестан! А нам яка з того користь чи прибуток?! Стративши власну державу козацьку, мусили діти наші чужій служити! Так хай же не буде сорому такого більше – віднині і довіку! Хай буде, що коли прийдеться нам воювати, то за свою кращу долю, а не для чиєїсь тільки згуби! Про одне молю Господа Милосердного – щоб дав мені побачити рідне військо та щоб послав мені старому вояцьку смерть не в ліжку, а на полі слави й за нашу Україну!”
Ця книга – перлина нашої історії, вона має бути в кожній шкільній бібліотеці і у вишах. Наші вороги і недруги, які засіли на найвищих щаблях влади, не хочуть, щоб наша молодь вчила історію українського народу і знала українську мову. Але їм не зламати дух української нації. Наші безстрашні сини-воїни Матері-України зараз борються за волю і незалежність свого народу зі зброєю в руках.
Книги Романа Коваля мають велику пізнавальну і духовну силу, я не можу порівняти його творчий потенціал із жодним письменником сьогодення.
Твори Романа Коваля вже давно заслуговують на найвище пошанування – Національну премію України імені Тараса Шевченка!
Бажаю панові отаману козацького здоров’я і творчого розмаю у відродженні українського історичного духу. Михайло ГОРЛОВИЙ, скульптор На світлині: Роман Коваль і Юрій Руф. Фестиваль нескореної Nації “Холодний Яр”, Суботів, 2021 р. 
|
