 У липні 2023 р. у видавництві Марка Мельника вийшла нова книга Олекси Різниківа – “Під пресом репресій”. Розгорнув її – і поринув у світ українського Донбасу, української Миколаївщини, української Одеси…
Батько Олекси – з Бахмутщини, із села Різниківки. Мама Катерина – з Людвинки, що на Кіровоградщині. Олекса ж прийшов у світ у Єнакієвому у страшний рік – 1937-й, коли Україна вмирала в кривавих пазурах московських. Прийшов у світ, щоб заступити іншу українську душу – закатовану чекістами – і продовжити боротьбу за наше право на буття.
“Я, як завжди, тільки в бій!” – це кредо Святослава Караванського згодом стало і смислом життя-боротьби Олекси Різниківа. Про це свідчить і Олексин вірш “Кулачні бійці”. Виходимо гуляти як на бій.
З дороги геть усякий, хто слабий,
А дужий – приготуйсь до оборони!
Ми звикли вартість кулаками мірять,
А замість грошей – зуби рахувать. (…)
Йдемо, готові зуби рахувать
І черепи ламати і трощити.
Супроти нас, коли бажаєш жити, –
Не слід ставать.
Виходимо гуляти як на бій…
Ми б так хотіли силу нашу змірять –
Та підлабузнюють зустрічні, мов раби,
Або ховаються лякливо у подвір’ях…
Несемо кулаки набряклі,
Ніби гирі.
Гуляємо…
А маримо про бій. Цей повний сили й агресії вірш написав поет не в Карпатах, де вільно дихається вільним людям, а в російській тюрмі. Інші в неволі опускали руки, впадали в розпач, депресію, а Олекса Різників кував вільнокозацьке слово свободи.
Вірш написано 10 березня 1972 р. – на шостий місяць уже другого ув’язнення. У камері, обезвладнений, Олекса Різників плекав українську силу. Зв’язаний по руках і ногах, він сміливо ширяв думкою про свободу і ставав внутрішньо вільною людиною.
Вразив мене і вірш “Карпатські гори” з поеми “Промінь з Одеси”. Не раз сполошений і кров’ю зрошений –
Не розпотрошений, не розпорошений,
Ліс нашорошений, весь наїжачений,
Ліс насторожений, ліс покозачений,
Покармалючений, подовбушачений,
Украй розлючений, вогнем означений,
Непередбачено
для зайди втрачений! Ніби про Холодний Яр сказано! До слова, 2018-го Олекса Різників став лауреатом Літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського, поручника Армії УНР, автора знаменитого роману “Холодний Яр”… У родині Олекси завжди говорили українською. “Мама московської не знала”. На носіїв цієї мови казала прямо: кац-пи! І у свідомості сина вона провела животворчу межу: то ми, а то вони! Не раз казала Олексі: “Не женись на кац-пці, кац-пку не бери. Кац-пки – та вони не хазяйки!”
Як же поталанило Олексі на матір!
А ще вона казала синові: “Сталін – це антихрист, Ленін – це антихрист… І знай, що Бог на світі є”. Коли Сталін сконав і вся Московія екзальтовано ридала-сатаніла від розпуки, Катерина раділа: “Слава тобі, Господи, здох антихрист! Нарешті цього бандита не стало!”
Якби таких матерів були мільйони, Україну ніхто б не переміг! У школі Олекса довго не міг вимовити “как”. Йому було соромно. Він не міг привселюдно “какать”. Адже в ординській мові через слово – “какой”, “какая”, “как”… У шкільному хорі його змушували співати пісню “Каку віжу, каку слишу, всьо ва мнє загаваріт”. Зі здивуванням запитав у вчителя, чому автор пісні радіє, коли бачить каку. “Ну й довго реготав він”, – згадував Олекса Різників. А ще Катерина Різниківа мала гріх перед московською владою – “не празнувала” 1 травня і “жовтневі свята”. Ніколи до них не готувалася. “Та хіба то свято?!” А до Паски чи Різдва готувалася тиждень чи й два… Так і звик Олекса, що “це великі свята”. У спогаді про маму Олекса Різників засвідчує: “Боже, це ж як вона померла – то це ж померла ціла культура, цілий всесвіт української культури з нею відійшов! У неї все українське було органічним, природним”.
Хіба дивуватися, що Олекса став борцем за національну Україну та оспівав цю боротьбу. І ось нова перемога вільного козака з Одеси – народження надважливої книги “Під пресом репресії”! Вийшла вона в бібліотеці Історичного клубу “Холодний Яр” у серії “Видатні українці”. А в цій серії – книги про Міхновського, Болбочана, Тараса Силенка, героїв нинішньої війни… Так! Ми маємо за життя сказати: Олекса Різників – гордість і слава України! Його ім’я сяє поруч із великими попередниками.
А ще козак Олекса – невичерпне джерело сили, оптимізму і віри в Україну.
Тож радіємо, що напередодні виходу цієї важливої для українського буття книги Олекса Різників став членом Історичного клубу “Холодний Яр”.
Бажаємо – і наказуємо йому – не припиняти праці на добро України ще багато літ!
Вільним козакам-поетам слава! Роман КОВАЛЬ
Книгу можна придбати тут: https://markobook.com/knigarnya/oriz/ 
|
