| Передплата |
Untitled Document
“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.
|
|
| Пам’ятник жертвам геноциду |
 Ідея створення монументу належить Антонові Коломійцю, члену Історичного клубу “Холодний Яр”. Задум спорудити пам’ятник саме жертвам геноциду – це чітке усвідомлення логіки багатосотлітньої політики Московії і Росії на фізичне винищення українського народу. Голодомор 1932 – 1933 років був важливою ланкою цієї політики, найефективнішим геноцидним актом Москви за всю її історію.
Важливо саме так, прямо і чесно, ставити питання, бо тему Голодомору почали замулювати наші “дорогі політики”, наприклад, Володимир Литвин. Бажаючи заручитись підтримкою Москви як кандидат у Президенти України, він висловився он як: “Події 1932 – 1933 років не були актом геноциду”. Він так і сказав “події”. Не “трагічні події”, не “трагедія українського народу”, а “події”. Ну що ж, “історики КПСС” знають, їм видніше.
У Зікрачах Антон Коломієць будує дім. Намір оселитися тут породив бажання створити навколо себе культурний простір. 2008 року він профінансував вихід книг про Визвольну боротьбу в цьому краї – “Отаман Зелений” (для дорослих) і “Таємниця отамана Зеленого” (для дітей). Цього року видав книгу Павла Малєєва “Зікрачі” – про село, яке в роки Голодомору було приречене на винищення.
“У 1900 році в Зіркачах жило майже дві тисячі людей, – розповідає Антон. – Це було велике село. Зараз жменька людей лишилася. Нехай ця книга стане цеглинкою у фундаменті Національного Хмару Пам’яті про знищені українські села, про українських героїв і мучеників. Свою місію бачу у вшануванні пам’яті жертв російської окупації та увічненні подвигу борців за нашу державу”.
1 липня добродій Коломієць реалізував свою мрію спорудити монумент жертвам геноциду українського народу. Мрію геніально втілили скульптор Михайло Горловий та архітектор Кий Данилейко. Пам’ятник у Зікрачах з мистецького погляду виконаний блискуче. Він став значним набутком української культури. В інтерв’ю газеті “День” Михайло Горловий сказав: “Працював над пам’ятником і думав про те, що розповідала мені бабуся: як дядько помирав від голоду, як помирали мої односельці, як помирали мої родичі. Мені було дуже боляче і мені захотілося зробити пам’ятник символічний. Я не хотів його робити страшним і розпачливим. Я показав вічний дух української землі, який був, є і буде. Який народжував і народжуватиме не одне українське покоління”.
Освятив пам’ятник о. Юрій (Король) УПЦ КП.
Місцева влада підтримала почин Антона Коломійця. В урочистостях взяли участь голова села Ірина Білик, голова Кагарлицької районної ради Роман Коваленко, його заступник Петро Бурий, заступник голови Кагарлицької районної державної адміністрації Надія Черничко, відділ культури РДА (у повному складі). Активно долучилась і творча інтелігенція, зокрема письменники Тетяна Лемешко, Павло Малєєв, Борис Дегтярьов, Михайло Горловий, Роман Коваль, колишній в’язень сумління Володимир Перебийніс, офіцер Іван Тищенко, який допоміг технікою під час спорудження монумента
Роман Коваль, президент Історичного клубу “Холодний Яр”, під егідою якого відбулося встановлення монументу, розповів про причини, які призвели до Голодомору. “12 років боролися московські більшовики проти українського села, але так і не здолали його, – сказав він, – навесні 1929 року почалися масові виступи селян. Повстання досягло свого піку в лютому – березні 1930 року. Воно поширилося на 110 районів УССР. У тисячах сіл було скасовано совєтську владу. Ось гасла повстанців: “Геть СРСР!”, “Геть Радвладу!”, “Геть комуністів!”. “Хай живе Вільна Україна!”, “Колгосп – це стара панщина”, “Звільнимо Україну від московської влади!”, “Хай живе самостійна Україна!” Селяни громили колгоспи, вбивали комуністів та сільських активістів. Почали творитись партизанські загони. Щоб придушити повстання, червоні окупанти використовували не тільки рушниці та кулемети, але й гармати та літаки. За підрахунками ҐПУ, в період між 20 лютого та 2 квітня 1930 р. в Україні відбулося 1716 масових виступів, з яких 15 кваліфікувалися як збройні повстання. В березні 1930 р. за даними ҐПУ участь у масових протестах взяло участь близько 900 тисяч осіб. Чекісти відзначали організованість та згуртованість селян, спільні виступи кількох сусідніх сіл і районів, а також політичні вимоги, насамперед бажання Української держави. За даними ҐПУ, в перші три місяці 1930 р. в Україні було 3190 виступів селян, в яких взяло участь 950 620 учасників, а за весь рік в Україні зафіксовано 4098 виступів, число учасників яких сягнуло півтора мільйонів. Це була селянська війна проти московських окупантів. Це була Лютнева революція 1930 року… І в Кремлі зрозуміли, що українці, попри поразку у Визвольній війні в 1917 – 1920-х роках, попри десятиліття економічного визиску, не змирилися, більше того, виросло нове покоління борців за волю України. Військових і політичних перемог над українцями виявилося не досить, щоб їх поневолити, потрібні були апокаліптичні заходи. І керівники “жидомосковської комуни”, оті сталіни-кагановичі-постишеви-хатаєвичі, запланували Голодомор в Україні та на територіях, де масово проживали українці, – щоб перетворити їх на чорнозем і нарешті остаточно “вирішити українську проблему”...”
Слід сказати, що вшанування полеглих пройшли напрочуд організовано. Виступи учасників були змістовні та лаконічні. Зокрема, Роман Коваленко, голова Кагарлицької районної ради, сказав: “Жоден агресор не приніс на нашу землю страшнішого лиха, ніж те, яке до нас принесла більшовицька влада. Моїй бабусі зараз 82 роки, вона досі боїться розповідати про Голодомор. Відкриваючи цей монумент, ми даємо можливість ще раз нагадати про це горе, щоб воно більше, не повторилося”.
Окрасою урочистостей стали виступи бандуристів Стрітівської школи, кобзаря Тараса Силенка, гурту “Хорея козацька” на чолі з Тарасом Компаніченком, Володимира Пасеки та його доньки, Олени Волошиної, які заспівали “Думу про Зікрачі”.
Цю важливу для українців подію висвітлили Національна радіокомпанія України, телеканал “Культура”, газети “День” та “Київська правда”. А ось телеканал СТБ відмовився посилати телевізійну групу, чітко окресливши свою позицію: “Голодомор – це неактуальна для нас подія”. Ну, що ж маски скинуті! Ганьба байдужим!
Слава Антонові Коломійцю та Михайлові Горловому!
Честь учасникам вшанувань!
Історичний клуб “Холодний Яр”
На світлині: Антон КОЛОМІЄЦЬ та Михайло ГОРЛОВИЙ
|
|
| Подяка |
Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”! Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!
Людмила АНДРУСИШИН – 300 грн.
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 340 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Михайло КОВАЛЬ (Черкащина) – 2000 грн
Сергій ТЕЛЯТНИК (м. Первомайськ) – 2000 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн.
Передплачуйте газету “Незборима нація”
Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!
|
|
