На сесії Харківської обласної ради депутати перейменували Харківський академічний обласний театр російської драми імені Пушкіна. Тепер це просто драматичний театр і без імені.
Як повідомив голова Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов, питання про перейменування порушувалося ще у вересні, але тоді на сесії його підтримали лише 44 депутати. А 24 грудня постанова набрала 81 голос. Що ж, можна констатувати, що російські обстріли роблять депутатів розумнішими. А без обстрілів порозумнішати було ніяк?
То що тепер? Радіти з перейменування? Але радіти не хочеться.
Подивився репертуар. А в ньому п’єси “Онєгін” за твором недавнього патрона театру Пушкіна, “джентльменський набір” Чехова (“Три сестри”, “Вишневий сад”, “Чайка” – от тільки “Дяді Вані” бракує), “Герой нашого часу” за Лермонтовим, “Нігілісти” за Тургенєвим, “Біг” і “Пушкін. Плем’я” за Булгаковим... І в інформації про вистави: “Спектакль ідьот на русском язикє”.
Не менш цікаві й анотації. “Спектакль построен на воспоминаниях и образах из детства” – це про “Трьох сестер”. А щоб у глядача виникали “правильні” асоціації з дитинством, щоб публіка відчула ностальгію, вистава супроводжується пісеньками з радянських мультфільмів.
То що, кажете, театр не російської драми і не імені Пушкіна?
Зараз багато хто перелицьовується на ходу. І недавно молоді письменники, які вешталися до Москви, Мінська, Єревана на різні збіговиська, проплачені феесбешним фондом гуманітарного співробітництва держав-учасниць СНД. І “ветерани” вечорниць “Чєсть імєю прігласіть” Яна Табачника, що обіймалися на тих вечорницях з Кобзоном, Колєй Басковим та іншими “хорошими” росіянами. І продюсери, які засмічували наші екрани московськими наративами. І ще чимало хто.
Усі вони – нехай навіть несамохіть – спричинилися до війни, бо в Кремлі вважали, що українці достатньо русифіковані, щоб не чинити спротиву нашестю “русского міра”.
Їм би скромно відійти в тінь. Зникнути. Але ж не зникають. Ще й розповідатимуть потім, як під час війни несли людям мистецтво.
Їхнє місце мало б бути в Дантовому Чистилищі, у такому собі передпокої, де треба чекати, куди тебе покличуть – до Раю чи все ж до Пекла.
Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ, письменник |
