| Передплата |
Untitled Document
“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.
|
|
| “Про отамана Зеленого, козаків-зеленівців та їхніх нащадків” |
Трагедія людини
Старший брат Андрія Воловенка, вісімнадцятилітній Петро, не хотів іти на мобілізацію до війська Зеленого. Тоді отаман сам прийшов до Воловенків у Халеп’я. Запитав у господині:
– Де Петро?
– Немає дома...
– Де Петро?!
Мати знову своє.
– Скажіть, бо я буду шукати.
Тоді вона покликала Петра, який сховався в погребі.
Хлопець не хотів йти воювати, бо передчував, що його в першому ж бою вб’ють. Тож, ховаючись, читав при свічці Біблію. Мабуть, й молився, прохав Бога врятувати його…
Та Зелений був невмолимий – за громаду мусять воювати всі. І мобілізував хлопця до війська.
Був листопад 1918 року.
Передчуття Петра Воловенка не обманули – його вбили того ж таки дня.
– У бою проти Дьякова, – уточнив Андрій Олексійович. – Тоді Зелений повів хлопців у Кагарлик за хлібом…
Але кагарлицькі козаки не схотіли задарма віддавати набутки своєї праці.
Під час бою загинуло 12 зеленівців, одним з яких і був Петро Олексійович Воловенко, 1900 року народження.
Це і була плата за хліб… Якого трипільці так і не скуштували.
“А що ж було робити?”
Батько діда Ройка Олексій теж воював у Зеленого. Брав участь у розгромі червоного десанту в Халеп’ї влітку 1919 року.
– То і ваш батько бив москалів? – запитав я.
– А що ж було робити? – посміхнувся дід Ройок. – Захищатися ж треба було...
Трупи бандитів поскидали в сухий колодязь. Викопали його ще навесні, але місце виявилося невдалим – вода не набігала. Тепер трипільці тішилися, що їхня праця не пропала даремно...
У сухий колодязь змусили скакати і полонених москалів – на тіла своїх товаришів-поплічників.
– Багато їх там набилося, – як хрущі копошилися, – заясніли очі у діда.
– А скільки метрів був колодязь?
– Метрів з десять.
– А наскільки набили криницю москалями?
– Деякі майже до верху дотягувалися, так їм... того... руки... – і дід, замріявшись, махнув правицею ніби шаблею.
– А жиди були серед полонених?
Андрій Олексійович подумав-згадав...
– Та ні, жидів я там не бачив... Тоді Науму сказали: “Бери камінь, і кидай у колодязь”. А камінь був великий. Наум не хотів його кидати. Тоді на Наума навели рушницю, мовляв, кидай, не то... Наум ледь підняв той камінь... Ну і кинув...
– А хлопці достріляли тих, хто лишився в живих?
– Та ні... землею присипали та й годі... Земля тоді ще довго ворушилася...
У 1937 р. приїхала до могили комісія. Начальство вирішило перенести рештки жертв у центр села, де мали спорудити пам’ятник “героїчним борцям за владу Рад”. Розкопали могилу-криницю. Москалі стояли один біля одного тісненько...
24 серпня 2008 р. біля могили окупантів прикріпили нову меморіальну дошку. На ній написано: “Пам’ятник встановила радянська влада червоним більшовикам-загарбникам, що загинули біля Халеп’я в бою з козаками-зеленівцями Халеп’янської сотні Степана Тукаленка”.
Роман КОВАЛЬ
|
|
| Подяка |
Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”! Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!
Людмила АНДРУСИШИН – 300 грн.
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 340 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Михайло КОВАЛЬ (Черкащина) – 2000 грн
Сергій ТЕЛЯТНИК (м. Первомайськ) – 2000 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн.
Передплачуйте газету “Незборима нація”
Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!
|
|
