 У “Списку старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 – липня 1923 рр.”, опублікованому у виданні “Офіцерський корпус Армії УНР” Ярослава Тинченка (книга 2), є й прізвище сотника Аркадія Липовика-Арналі.
Що за Арналі? Мабуть, якийсь доброзичливий чужинець, – така думка може прийти кожному. Ситуацію прояснив його онук Всеволод Речицький, який за день до Нового 2022 року написав мені листа. “У переліку старшин Армії УНР, – писав він, – є мій дід Аркадій Назарович Липовик. Іноді його позначали у нагородних списках як Липовик-Арналі. Це він так сам себе «скорочено» називав: Ар(кадій)На(зарович)Ли(повик)”.
По поразці Визвольних змагань Аркадій опинився на еміграції, очевидно, в Польщі. “Орієнтовно у 1939 р., – написав Всеволод Речицький, – ще до приходу до більшовиків, Аркадій завітав коротко у Косів, де бачився з моїм прадідом – Павлом Івановичем Романюком”.
Павло Іванович народився в 1870 році, у добу УНР був старостою м. Нової Ушиці, разом з Армією УНР у листопаді 1920 р. перейшов на польську територію. Жив у Кракові, а в 1927 р. переїхав до м. Косова, де працював в артілі “Гуцульщина”. Про це можна прочитати в т. 3 енциклопедії “«Подєбрадський полк» Армії УНР” (автори Роман Коваль, Віктор Моренець, Юрій Юзич, http://otamania.in.ua).
Павло Іванович – батько сотника Армії УНР Леоніда Романюка, посла до Сойму Карпатської України і секретаря президії 1-ї сесії Сойму, яка 15 березня 1939 р. проголосила Карпатську Україну. Артіллю “Гуцульщина”, де працював Павло Романюк, керував січовий стрілець Михайло Горбовий. Про діяльність килимарсько-різьбарського кооперативу “Гуцульщина” можна прочитати в книжці “Гуцули у Визвольній боротьбі” (упорядники Роман Коваль, Петро Арсенич та Юрій Юзич).
Знову цитую листа Всеволода Речицького: “Мій дід Аркадій Липовик і Леонід Романюк служили в Армії УНР практично разом. Це було у Новій Ушиці, Дунаївцях, десь і біля Балти. Леонід Романюк приятелював у юності з Юрієм Смоличем, той описав його як Левка Репетюка в романі «Вісімнадцятилітні» (зобразив як сина куркуля, на якого працювало 10 наймитів, і який пішов воювати під жовто-блакитним прапором. – Ред.)”.
Про свого діда Всеволод знає мало, адже його рідні приховували він нього, що Аркадій Липовик – борець за волю України. Всеволод зазначає: “Його дружина (моя бабуся, сестра Леоніда Романюка) Аглая Павлівна Іваненко (це її прізвище за другим шлюбом, від якого народився відомий Вам Леонід Іваненко) померла у 1974 році. З огляду на комуністичний час та обставини старші члени родини нічого не розповідали молодшим, щоб не зашкодити їм. Ясно, якою була б їхня доля, якби стало відомо, від кого вони походять. Я тоді навчався в закритому комуністичному вузі (Харківський юридичний інститут), де готували кадри для держапарату, мама працювала вчителькою в середній школі. Майже все, що я знаю про Аркадія Липовика, – з розповідей сестри моєї бабусі Аглаї – Любові Павлівни Романюк (сестри Леоніда Романюка, матері відомого журналіста Павла Романюка зі Львова). Вони тоді жили із сестрою в Новій Ушиці разом. Липовик був сотником Армії УНР, працював у розвідці чи контррозвідці. Любов Павлівна якось застала його за допитом якогось червоноармійця.
Липовик був чарівний, прекрасно грав на фортепіано, був душею тогочасної новоушицької громади. Любив імпровізувати в грі, що в нього добре виходило. Якось я знайшов в Інтернеті посилання на те, що Аркадій Липовик був прийнятий у 1916 р. на лікування у лазарет № 208 у Петербурзі (Англійська набережна, 48). Його шлюб з моєю бабусею протривав лише два чи три роки. У 1921 р. він змушений був емігрувати, а його дружина Аглая опинилася в Києві. Моя мама Аріадна народилася у 1920 році. Зараз її вже немає (померла у 2004), але вона знала про свого батька менше, ніж я про нього. Мама мала незалежний характер, й тітка Люба (Любов Павлівна Романюк) не хотіла їй нічого детально розповідати. Так само поводилася й моя бабуся Аглая Іваненко… Здається, Аркадій став актором у якійсь німецькій театральній трупі, але це не напевно”.
Всеволод Речицький, бувши в США, поїхав у Бавнд-Брук, на Український православний цвинтар Св. Андрія Первозванного, щоб вклонитися могилі свого двоюрідного діда – сотника Леоніда Романюка. Де спочиває Аркадій Липовик, Всеволод не знає. Добре, що зберігся його фотообраз (цю світлину публікуємо вперше, її надав Всеволод Речицький).
Якщо комусь щось відомо про сотників Липовика та Романюка, пишіть мені, а я передам інформацію родині.
Слава борцям за волю України! Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр”
Київ, 1 січня 2022 р. 
|
