 Щербанівка. Село на Обухівщині, серед наддніпрянських мальовничих пагорбів. Ця земля, окроплена кров’ю наших предків, була і є духовним ковчегом та оберегом не тільки України, а й усієї цивілізації. Про наддніпрянський край сказано у пророцтвах Нострадамуса. На цій землі народжувались і народжуються генії, духовні воїни, які стають керманичами духовного міжгалактичного ковчега на спасіння. Назвемо тільки декілька імен Наддніпрянщини – Ліна Костенко, Андрій Малишко, Григорій Стрілець-Косинка, лідер руху за визволення України отаман Зелений. Здебільшого імена героїв забуті, заблоковані ворогом-кочівником...
Михайло Горловий народився у прекрасній місцині, пронизаній енергетикою прадавніх українців, яка зберегла генетику нашого народу. Цей край кожним квадратним метром чорнозему промовляє народністю. Бабуся Михайла Горлового Одарка була щирою вірянкою, яка навчила маленького Михайлика відчувати мову природи й уміти спілкуватись із нею. Михайлова мати Марія – з роду Стрільців. Його батько Петро пройшов шляхами війни і повернувся до села з тілесними пораненнями, але залишився незламним оптимістом. Закохавши в себе сільську дівчину, одружився. Подружжя виховало трьох синів та одну дочку. Сім’я жила скромно, батьки трудились у колгоспі на благо міфічного комунізму. Вони добре знали, що за люди ідеологи цього вчення, ідеї яких замордували репресіями і голодом сотні їхніх односельців, родичів. Михайло чув від бабусі про їхнього родича, відомого поета-символіста Григорія Косинку, який був страчений більшовиками за правдиве слово.
Ріс Михайло не тільки працьовитим, а й кмітливим, вдумливим хлопцем, який постійно запитував у дорослих і рідних про сенс життя на землі. Небо з часом нагородило Михайла провидінням, і він став мислити образами, помічаючи в силуетах дерев, камінні, хмарах різні образи.
Михайло – знакова особистість не тільки в Україні, а й у світі. Його твори бентежать душу людей у багатьох країнах, у яких він залишив після скульптурних симпозіумів і виставок свої твори. Із впевненістю можна сказати, що його твори слугують сьогодні оберегами – як у нашій, так і в інших країнах. Можна перераховувати до безкінечності його твори. Декілька знаків-символів, які він створив, оберігають його Батьківщину: пам’ятник митрополитові Щербацькому, пам’ятник першовідкривачу галактичної України, її історичної давності Вікентію Хвойці; пам’ятник жертвам Голодомору в селищі Козині, пам’ятник жертвам геноциду в с. Зікрачах, пам’ятники українським духовним воїнам – Петрові Болбочану, Василеві Вишиваному, Іванові Виговському, Степанові Бандері та іншим патріотам.
Подарував українському народові Михайло Горловий і декілька поетичних збірок. Поезія Горлового промовляє правдивістю, болем і щемом української душі за майбутнє Батьківщини в умовах вічної окупації внутрішнім і зовнішнім ворогом-зайдою. І хоч держава не уважна до генія Михайла Горлового, але знаю і вірю, що ім’я його буде викарбуване на небесних скрижалях.
Варто сказати, що найголовніший витвір Михайла – це його талановита донька Леся, яка продовжує його світоглядний шлях у творчості.
Спілкуючись із митцем, якому виповнилося ще тільки сімдесят років, відчуваю поруч із собою щиру душу, палкого патріота. Пригадую юнака, який без підтримки, без зв’язків вступив до художнього вишу вже зі сформованим світоглядом. Михайла не задовольняла ідеологічна спрямованість вишу, орієнтована на твори соцреалізму. Всупереч ідеології він творив свої скульптурні композиції, заглиблюючись в історичну правду України. Твори Михайла відрізнялися від робіт інших студентів знаковістю, стилістичною оригінальністю. Михайло щиро вдячний професору Валентинові Борисенку, який підтримав його, побачивши в його творах не лише майбутнє української скульптури, а й України. Коли почався рух за незалежність, Михайло очолив студентський рух, став лідером українства, схиливши до себе не тільки студентів, а й педагогів.
Михайло Горловий – митець-скульптор, поет, живописець, філософ, був і залишається виразником українського світогляду.
На його шляху виникали різні перешкоди… Майстерню, яку він побудував у селі своїми руками і наповнив її десятками геніальних творів, нащадки більшовиків спалили. Майстерня згоріла разом з великим творчим доробком (зокрема й великим погруддям отамана Зеленого), але Михайло не зламався, відбудував її та наповнив її простір новими геніальними творами, які як живі істоти оповідають міфи і легенди прадавніх українців.
Бувши незалежною особистістю, промовляючи мовою правди не тільки до нас – сучасників, а й до наступних поколінь, Михайло Горловий створив свій пам’ятник духу України, який завжди житиме і звучатиме генами життєствердної істини. Володимир ГАРБУЗ, художник
Київ
На світлині – Михайло Горловий і погруддя отамана Зеленого, знищене ворогами разом із майстернею митця. 
|
