11 жовтня прийнято вважати датою загибелі в сибірських таборах відомого гуцульського громадського діяча, самобутнього письменника, етнографа, фольклориста, військового – Петра Шекерика-Доникового (1889 – 1940).
Народився він у с. Головах на Прикарпатті. Закінчив лише чотири класи школи, далі – самоосвіта. Мав хорошого вчителя – Луку Гарматія, який познайомив його з Іваном Франком, Михайлом Коцюбинським, Гнатом Хоткевичем, Володимиром Шухевичем. Петро Шекерик-Доників допомагав їм збирати фольклор для художніх текстів і наукових праць. Згодом сам почав писати. Його головний твір “Дідо Иванчік” – найповніший епос гуцульської культури. Твір самобутній і цікавий у художньому сенсі, з харизматичними персонажами і розмаїтими сюжетами, сплетеними між собою.
У художній формі Петро Шекерик-Доників описав звичаї, обряди, традиції, ремесла, уклад життя гуцулів у ХІХ – ХХ ст.
Петро Шекерик-Доників був громадським діячем, відкривав хати-читальні. Разом із Гнатом Хоткевичем створив Гуцульський театр у с. Красноїллі і грав у виставах. У гуцульському вбранні ходив і на засідання сейму.
За популяризацію Гуцульщини, проукраїнську позицію в 1940-му московська влада заслала письменника до Сибіру, де він і загинув. Усе пов’язане з ним енкаведисти намагалися знищити, зокрема й книжку “Дідо Иванчік”. Але його дружині вдалося
заховати книжку в бідоні. “Дідо Иванчік” було опубліковано аж 2007 року.
У 2019 році родичка Петра Шекерика-Дониківа створила на його честь музей.
Вічна слава!
Ігор ЦАРИК | 
