Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


“До історії Кубані і Дону”


“До історії Кубані і Дону”“Стежками життя” – надзвичайно цікаві спогади у п’яти томах останнього кубанського прем’єра Василя Іваниса. Це видання унікальне. Навряд чи воно є у читачів “НН”, тож починаємо публікацію цікавих фрагментів із другого тому цих споминів “Як татар...” На Дону добровольців приймали переважно мовчки, з нехіттю, “надуто”, як татар. Від розмов люди ухилялися. Та коли впізнавали серед добровольців донського чи кубанського козака, то ставлення одразу мінялося на краще. Брати У бою коло станиці Єгорницької на Дону в лютому 1918 р. кулеметники червоних, які засіли у вітряку, завдали втрат корніловцям. Нарешті група добровольців обійшла вітряк і атакувала його із запілля. Червоні боронилися до останнього патрону. Двох із них було забито, трьох поранено, а двох полонили. Один із них був рідним братом прапорщика-корніловця. Впізнавши брата, той мовчки приклав карабін до плеча і, не вдаючись у моралізаторство, поклав його трупом. “Вища каста” і “патріархальні люди” Прихід Добровольчої армії генерала Денікіна на Кубань українське населення сприйняло як визволення. Ось як описує Василь Іванис зустріч Добровольчої армії в станиці Новоіванівській: “Не встигли зупинитися, як з кожної хати з’явилися жінки з печеними пирогами, млинцями, оладками, вареними яйцями, яєшнями, смаженими курми, качками, гусями, шинками, холодцями, навіть із борщами... За якусь годину 2500 людей було нагодовано... За все це ніхто не захотів взяти ні однієї копійки. Багато ображалися, коли їм хотіли заплатити… Москалі не вірили, що можуть існувати ще такі “патріархальні” люди”. А що добровольці? Виявили вдячність? Учасник походу Василь Іванис свідчив, що поводження добровольців з місцевими людьми “часто було огидне. Московські люди себе вважали вищою кастою, а населення приймалося за нижчу расу. Оту нечувану для москалів гостинність вони приймали як доказ нижчості (кубанців)…” Росіяни розплатились за гостинність традиційно… Відчувши себе в силі, вони почали екзекуції, контрибуції та реквізиції, як наприклад, у станиці Березанській. Не дивно, що коли добровольці підійшли до хутора Журавського, що за 15 верст від Березанської, населення в паніці розбіглося. Ситуація повторилася і в станиці Коренівській. Вожді і поранені Коли головнокомандувачем Добровольчої армії був Корнілов, жодного пораненого не лишали. В перший же день командування Денікина усіх поранених залишили в станиці Єлисаветинській. Всі вони були розстріляні червоними. Невдале прощання на річці Понурій Лавра Корнілова та полковника Нежінцева поховали за німецькою колонією Гначбау, що лежала при степовій річці Понурій за 12 верст від станиці Андріївської. Корнілова поклали в повній генеральській формі, що пізніше допомогло більшовикам опізнати його. Тіло Корнілова було вирито вже на другий день. Його відвезли до Катеринодара “і там тягали по вулицях, хвалячись перед юрбою”. Тіло повісили на стовпі проти готелю Губіна. Наглумившись, тіло спалили. “Оце нехлюйство з тілом великого покійника, – писав Василь Іванис, – зайвий раз підкреслило, що росіяни при спасінні не дбають більше ні про кого. Морально за цю ганьбу відповідає Денікін”.


Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Петро БРИНЯК – 200 грн
Любомир СВІТЕНКО (Львівщина) – 300 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 350 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Володимир ЧЕРНИШ – 1570 грн.
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 3000 грн.

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ