Мета імперій – амнезія історичної пам’яті тубільців…
Імперії мітять загарбані території – змінюють їхню топоніміку, ставлять на них пам’ятники власним імператорам, генеральним секретарям, поетам, щоб тубільці сприймали їх як своїх. А ще імперії дбають про укорінення у свідомості тубільців власної історії та культури, витісняючи з неї пам’ять про історію та культуру автохтонів. І вчать тубільців мови імперії, щоб ті краще розуміли команди.
Моя шкільна хрестоматія з української мови називалася “Читанка”, а з російської – “Родная речь”. Відчуваєте різницю?
Коли народ колонії повстає і скидає імперське ярмо, то намагається позбутися символів колоніального минулого. І тоді назване на честь бельгійського короля місто Леопольдвіль стає Кіншасою, а Північна та Південна Родезія, названі на честь британського бізнесмена й прем’єр-міністра Капської колонії Сесіла Джона Родса – Замбією та Зімбабве відповідно. І валяться монументи, і перейменовуються вулиці.
Відбувається деколонізація свідомості, без чого поступ незалежної країни неможливий. Це непростий, навіть болючий для декого з тубільців процес. Але необхідний, бо вихід з колоніального стану – це оздоровлення цілого народу.
А що в нас? Мер Одеси проти знесення пам’ятника Катерині ІІ, нищительці Запорозької Січі й останніх українських вольностей, вичерпну характеристику якій дав Тарас Шевченко, а міністр культури України проти ліквідації музею Булгакова.
“Дні Турбіних” Булгакова вийшли друком у Москві в 1955 році. А творів Василя Барки, Євгена Маланюка та інших українських класиків в Україні, поки вона була радянською, не видавали, цілі покоління навіть не знали про їхнє існування.
Щоб вийти з колоніального стану, мало проголосити незалежність, треба бути незалежними ментально. А для цього необхідно скинути кайдани, які зв’язують з колоніальним минулим.
Сергій БОРЩЕВСЬКИЙ, письменник
На світлині – пам’ятник Пушкіну в Києві, який час демонтувати. | 
