| Передплата |
Untitled Document
“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.
|
|
| Доктор Микола Нездійминога |
“Лікарі Визвольних змагань”
(посмертна згадка)
26 серпня 1963 р. несподівано захворів й по кількох годинах, внаслідок виливу крови до мозку, помер на 68 році життя д-р медицини Микола Павлович Нездійминога.
Спочилий належав до тих, яким доля судила не лише жити в бурхливих, переломових часах, багатої на події доби, але й бути активним їхнім учасником.
Народжений в українській старокозацькій родині дня 14 грудня 1895 року в Кобеляках на Полтавщині, тут ходив до школи. Надзвичайно здібний і працьовитий, встигав ще, крім науки, брати активну участь у таємних самоосвітних гуртках, попри переслідування за національні переконання.
Підпомагав, крім того, слабшим у науці своїм товаришам по школі. У розпалі 1-ї Світової війни 1915 року закінчує гімназію з найвищим відзначенням – золотою медаллю. Полишає рідну Полтавщину, прямує до Золотоверхого Києва, де вписується на медичний факультет Університету св. Володимира.
З вибухом революції 1917 р. відкриваються широкі обрії для досягнення мети, якою вже з юнацьких років жив і для якої працював молодий студент. Палкий патріот-революціонер вступає до бойової формації Українського студентського куреня в Києві, де поруч з вояцькими обов'язками виконує службу лікарського помічника. Звертає на себе увагу шефа Санітарної управи Армії УНР (пізніше Головної управи Червоного Хреста) лікаря Василя Совачева, який покликує Його до складу управи. Далі служить у Синьому полку 3-ї Залізної дивізії. З відходом Армії УНР у листопаді 1920 р. дістається до табору Вадовиці в Польщі, звідки в 1922 році на т. зв. "зелену візу" (себто нелегально) приходить до Чехо-Словаччини, щоб продовжувати, перервані війною, студії. Вписується на медичний факультет Карлового університету в Празі, який успішно закінчує і промується 28 квітня 1929 року на доктора медицини.
За часів перебування у Празі брав чинну участь в організованому житті чисельного там на той час українського студентства, був активним членом Українського комітету в Празі, а пізніше й членом Спілки українських лікарів у Чехії, заснованої 10 грудня 1922 року.
Лікарську практику відбував у шпиталях Праги, будучи рівночасно асистентом у академічного професора д-ра Івана Горбачевського при катедрі хемії Українського вільного університету в Празі. Вільні хвилини присвячував пильному вивченню чужих мов та всебічному поповнюванню своїх знань.
У 1932 р. полишає Прагу і разом із дружиною, п. Софією з дому Миськів, родом з Карпатської України, переїжджає на Словаччину, де працює спочатку як шеф санаторію для хворих на туберкульоз у м. Модра, а від 1934-го й до 1945 р. – у Шведлярі окружним лікарем. У його праці вірним і відданим помічником була дружина, яка в міжчасі здобула диплом зубного техніка.
Одначе буревій 2-ї Світової війни примушує йти в дальшу мандрівку, шлях якої провадить на Захід – до Німеччини. І в цій важкій мандрівці, повній пригод і небезпек, д-р Нездійминога лишився вірним своїм обов'язкам, помагаючи безкорисно як лікар всім, хто на Його поміч потребував, а рівно ж у ситуаціях, повних неясностей і непорозумінь, особливо після закінчення війни, виступав захисником усіх тих, яким загрожувала небезпека примусового повороту, в чому Йому дуже придалися Його мовні знання.
Опинившись нарешті в Баварії, в м. Інґольштадті, працює як таборовий лікар для переміщених осіб (Ді-Пі). У тому ж часі в недалекому Реґензбурґу опинився Український технічно-господарський інститут з Подєбрад, який відновив тут авдиторне навчання, і біля 13 соток академічної молоді засіло на його лавах. Треба було й тут допомогти. Доктор Нездійминога радо приймає запрошення на лектора англійської мови і доповнює шістку лекторів англійської мови інституту. Крім того, стає асистентом професора Сергія Комарицького при катедрі органічної хемії інженерного факультету, а рівночасно керує вправами з аналітичної хемії студентів агрономічно-лісового факультету у професора інженера М. Зайцева. Працює в несприятливих, а іноді і злиденних умовах аж до виїзду до Америки в 1949 p., де затримується в Нью-Йорку, і працює спочатку шпиталі Вікаршем, а потім у шпиталі Овю. Якраз у 25-тиліття від своєї промоції у Празі здає знову іспити, на цей раз приписані, для одержання права практики у стейтах Нью-Йорк і Нью-Джерзі. Щоб це осягнути, дружина д-ра Нездійминоги мусіла важко працювати, уможливлюючи тим підготовку чоловікові до іспитів.
Після складення іспитів працює спочатку в стейті Огайо, у шпиталі в Моллі Старк, у 1955 р. переїжджає до Філядельфії і працює у шпиталі Кенсінгтон. Тут Він і помер.
Д-р Микола Павлович Нездійминога був із природи людиною лагідної вдачі, щирого серця, надзвичайно демократичний і скромний. Може й тому, володіючи глибокими енциклопедичними знаннями, присвятив себе все ж службі ближньому своєму – хворій людині, а не стислий науковій праці.
На його похорон у церкві Покрови у Філядельфії прийшли попрощати Його не лише колеги і персонал шпиталю, де він працював, представники різних організацій, друзі і знайомі, а головно його пацієнти, для яких він жив і працював аж до самого свого несподіваного захворювання.
В останню путь спочилого відпровадив і попрощав на Православному цвинтарі в Бавнд-Бруку Високопреосвященішій Владика Мстислав, у сослуженні о. Кудановича та Всечесного духовенства. Над гробом промовляли представники від комбатантів, співучнів Кобеляцької гімназії, Товариства прихильників УНР, Срібної Землі – Карпатської України, Вільної громади, УТГІ і УТІ.
Присвячуючи цю скромну посмертну згадку світлій і вічній пам'яті лікаря, вояка і громадянина, щиро співчуваємо Дружині спочилого над болючою втратою.
ІВК
Лікарський Вісник. – 1964. – Ч. 1 (32). – С. 62 – 63.
Особливості мови збережено.
Публікація Вол. Семеніва.
|
|
| Подяка |
Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”! Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 300 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віктор ДРУЗЬ (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн.
Передплачуйте газету “Незборима нація”
Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!
|
|
