Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Обранець бандури


Обранець бандури

Історичний клуб “Холодний Яр” підготував книгу “Тарас Силенко. Спогади, згадки, інтерв’ю”. В ній понад 200 спогадів і згадок про кобзаря Тараса Силенка.

Пропонуємо один із спогадів – Василя Шкляра.

 Гучні імена наших сучасних кобзарів: Тарас Компаніченко, Василь Лютий, Тарас Силенко!.. Ніби сама природа позначила їх особливою міткою з дальнім прицілом: мовляв, дивіться, хлопці, не підведіть. А ще може видатися, що примандрували ці хлопці-перебенді з прадавніх часів – ішли степами-ярами через дохристиянську Русь, через Козацьку Україну, Січ, Гайдамаччину, йшли повстанськими стежками ХХ ст. до нас із вами. Принаймні це засвідчують їхні пісні, що увібрали в себе пекучу вкраїнську минувшину, пережиту великим кобзарським серцем.

Таким я бачу Тараса Силенка. Навіть у своїй зовнішності він мав типові риси мандрівного кобзаря – старосвітська манера зодягатися, зачіска русича, завжди притишений голос, який вимагає особливої уваги того, хто хоче і вміє почути. 

Володар гучного прізвища Силенко, на моє враження, був тихим і стриманим у розмові, поведінці, взаєминах з людьми. Сила його була спокійна і самозаглиблена, покликана не до артистичного позерства, а до невсипущої творчої праці. Тарас був усюдисущий. Упродовж багатьох років я бачив його практично на всіх національних фестивалях, на вшануваннях наших отаманів, на холодноярських урочистостях, де Тарасова пісня була окрасою і нервом кожного свята і дійства. Бачив його на медвинській горі Тотоха, славній своєю енергетичною силою, і ось на цьому місці сили Силенко, як прадавній волхв, справив молитовний обряд предків, і під ту хвилину він уже був схожий на справдешнього жерця, що своїми розпростертими долонями всотує енергію Неба і Сонця.

Він належав до тих одержимих співців, яких не треба умовляти долучитися до патріотичних заходів, вони були його стихією, покликом і творчим запалом. Багато таких велелюдних зібрань Тарас освячував прем’єрною піснею, яка ставала камертоном до всього дійства. Якщо вшановували отаманів Соколовських у їхньому селі Горбулеві, то це була пісня про них (“Ромен жовтий, цвіт ружовський”), якщо отамана Зеленого, то – “Богуслав понад Россю і Медвин в боях стугонять...”. 

У Медвині я зустрічав Тараса не раз, і, взагалі, у мене склалося враження, що Силенко мав особливий сентимент до цього краю, до Богуславщини. Якщо не помиляюся, там він мав якесь родинне коріння. Тому наша остання зустріч була, мабуть, невипадковою. Я повертався автом зі Звенигородщини до Києва, звісно, через наші знамениті своєю історією містечка і села – Лисянку, Медвин, Ісайки, Богуслав... Зрозуміло, що такою дорогою часто “вмикаєш машину часу”, поринаєш у наше минуле, яке... не минає. І ось уже в Богуславі на автозупинці в останню мить краєм ока помітив колоритну постать невідь з яких часів. Свита поверх вишиванки, полотняні штани, торба за плечима... Це міг бути і мандрівний учитель-дяк з історичних романів Валерія Шевчука, і Шевченків перебендя, який перед дальшою дорогою зачохлив старосвітську кобзу в торбину, і повстанський кобзар-вивідувач, може, навіть славетний медвинський лицар Митяй...

І це міг бути Тарас Силенко. Я посигналив, і він повагом, без поспіху підійшов, зовсім не здивувався нашій випадковій зустрічі, мовби знав, що я тут їхатиму, мовби все було домовлено заздалегідь. Так само повагом розмістився на задньому сидінні, де йому було зручніше з подругою бандурою, про яку Тарас казав, що не він її обрав за життєву супутницю, а вона сама накинула на нього оком. Закохалася, як я розумію. Отож він примостився з подругою в машині, навіть не питаючи, куди я їду, а далі, вбий мене, не згадаю, про що ми говорили цілу дорогу. Мабуть, тому, що ми переважно мовчали. Іноді помовчати з розумним чоловіком значно цікавіше, ніж потеревенити з дурним.

Тарас вийшов у Києві на Корчуватому і пішов у підземку серед сірих людей, що позирали на нього здивовано. Чи здогадувалися вони, з якої української далини прийшов цей чоловік і який скарб несе за плечима? 

 

Василь ШКЛЯР, письменник

Київ, липень 2022 р.

Примітка. З часу звіту в попередньому номері газети “Незборима нація”, надійшли нові пожертви, а саме: Юлія Химишинець, Ігор Козлов, Наталія Любива по 100 грн., Максим Лободзінський, Наталія Костюк по 200 грн,, Емма Бабчук – 300 грн., Олександра Кобзар – 497,5 грн., Віра Мазурок, Роман Свідерський, Микола Тітарчук, Л. І. Моргун по 500 грн., Оксана Тебешевська, Оксана Герасим’юк по 1000 грн., Сергій Тритиниченко – 1500 грн., Богдан Легоняк – 2000 грн., Віктор Лузан – 3000 грн., Ольга Альберт Ольга – 3980, Леся Островська – 5013. Разом: 20977,50 грн. Усього разом з коштами, які залишилися від побудови пам’ятника Тарасові Силенку, на книгу зібрано: 77229 грн. (станом на 19 серпня 2022 р.).

Цих коштів недостатньо, щоб видати книгу, тож закликаємо друзів на однодумців допомогти внеском. Реквізити рахунку у ПриватБанку: 4731 2196 4692 0573, Оксана Герасимюк, секретарка проєкту.

Світлина Григорія Юрика.

  



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 300 грн
Олександр МІЛЯНЧУК – 315 грн
Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн
Сергій ЗДІОРУК (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ