• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

На Ізюмщині, де зараз лицарствує Добровольчий батальйон “ОДЧ Карпатська Січ” Олега Куцина, 100 тому бився з московською ордою отаман Григорій Савон. Нехай козацтво “Карпатської Січі” знає, хто перед ними творив легенду боротьби на Харківщині.
До свого загону батько Савон приймав тільки добровольців. Але коли хто вже прийшов до козацького війська, на власний розсуд не міг його залишити. Червоні звинувачували отамана в “русофобських нахилах”, “знищенні комісарів”. Наголошували, що отаман “особенно жестоко карал попадавшихся к нему в руки красноармейцев-великоросов и агентов Соввласти”.
Донедавна про Григорія Савона ми мало що знали, навіть прізвище подавали на російський лад – Савонов. Член Історичного клубу “Холодний Яр” Лесь Ісаїв з’ясував, що Григорій Мусійович Савон народився 27 вересня 1898 року. Саме так записано його прізвище у церковній метриці – Савон! Походив він із селянської родини волосного села Цареборисова Ізюмського повіту Харківської губернії (тепер с. Оскіл). 
За Центральної Ради та Української Держави був комендантом Цареборисова. Через незгоду з політикою гетьмана Павла Скоропадського перейшов на нелегальне становище й очолив підпільну організацію. У березні 1919 р. “соввласть” призначила його помічником, тобто заступником Ізюмського повітового військового комісара, а в кінці квітня – військовим комісаром. Під час денікінської окупації Григорій створив на Донеччині та Харківщині повстанський полк у складі трьох батальйонів, який брав участь у бойових діях.
Улітку 1920-го Савон розірвав стосунки з т. зв. совєтською вдалою. І почав проти неї бойові дії. Під його проводом згуртувалося майже дві сотні народних месників. 
Козаки любили отамана за сміливість і справедливість. Називали Батьком. 
До чорта в зуби козаки Савонова спровадили багатьох ворогів. “Вбивства здійснювалися по-звірячому”, – бідкалися окупанти. Справді, рішуче і немилосердно ставилися наші хлопці до “московського сміття”! 
Ширше про слобідського ватажка Григорія Савона можна прочитати в книжці Леся Ісаїва та Леоніда Щибрі “Отаман Савонов”. У рецензії на це дослідження кандидат філологічних наук Михайло Гомон написав: “Сотні боїв і сутичок з червоними та білими москалями, червоними китайцями, калмиками, киргизами вкрили ім’я отамана славою. Вороги боялися його. Сила удару Савонова була страшна: він міг у бою розрубати навпіл ворога. Так, коли він в Ізюмі зустрів перевдягнутого в цивільне денікінського полковника, який знущався над українцями, то, вихопивши шаблю, розчахнув його на дві половини. Савонов, бувало, бився проти десяти ворогів і перемагав. У слободі Боровій Куп’янського повіту він увірвався у волосний ревком і посік на капусту півтора десятка місцевих активістів. Про його хоробрість ще за життя ходили легенди…
Загинув отаман у більшовицьких катівнях у 23-літньому віці.  А справу Григорія Савона продовжив Володимир Савонов, загін якого вів боротьбу на сусідніх з Харківщиною теренах Донеччини. Минуло вже 100 років, а земляки з гордістю продовжують називати себе савоновцями”.
Хай святяться імена лютих захисників Харківщини – козаків Григорія Савона та Олега Куцина!
Роман КОВАЛЬ