16 травня ц. р. виповнилося 100 років від дня заснування в чеському місті Подєбрадах Української господарської академії. Її студентами стали козаки, старшини та генерали Армії УНР, вояки УСС та УГА, а викладачами – науковці й діячі Української Народної Республіки. Подєбрадська академія стала Меккою для нашого вояцтва.
Професор Борис Лисянський у спогаді “Святе безумство” писав про “радісний творчий чин”, який об’єднував викладачів і студентів у творенні українського дива в Чехословаччині. Це було справді диво! Ізсередини спостерігав за “подєбрадським дивом” вихованець академії Євген Маланюк. “Це було чудове видовище – спостерігати, як з людського матеріалу, часом ще досить сирого… щомісяця, щодня, щогодини… вирізьблювалася, виформовувалася й вишліфовувалась особистість, особистість повновартісна і національно конструктивна”, – писав він.
Євген Маланюк так підсумував історію подєбрадської академії: “Півтисяча національних інженерів замість півтисячі викорінених і суб’єктивно маловартих біженців – то був творчий доробок Академії, вартий якщо не подиву, то принаймні пошани і поваги. (…) І де б подєбрадець сьогодні не був – в Китаї чи в Центральній Африці, у Франції чи в Бразилії, в таборі УНРРА чи на пароплаві серед Атлантики – ступінь його національної конструктивності й величина його творчого потенціалу залишаються незмінними (…) Є, значить, у кожнім подєбрадцеві щось таке, що Академія вкоренила й виформувала в його духовності раз і назавжди… Значення Академії в Подєбрадах давно переросло академічні рамки і стало (…) синонімом національного досвідного поля, створеного українською енергетикою на чужині”.
З Віктором Моренцем та Юрієм Юзичем ми створили унікальну тритомну енциклопедію Визвольної боротьби “«Подєбрадський полк» Армії УНР” – у ній понад тисячу біографій і фотографій викладачів та студентів або тих, хто прагнув навчатися в академії, переважно вояків Армії УНР, УСС, УГА, вільних козаків, отаманів і повстанців, досі невідомих або маловідомих. Ми хочемо, щоб на мапі Києва з’явилася вулиця Подєбрадської академії. З цією пропозицією 27 квітня ц. р. я звернувся до міського голови Віталія Кличка. Запропонував перейменувати київську вулицю Юліуса Фучіка, названу на честь члена ЦК компартії Чехословаччини, вірного союзника Москви, на вулицю Подєбрадської академії.
Хочемо, щоб вищі навчальні заклади Української держави випускали не холодних фахівців-безбатченків, які мріють виїхати з України, а фахівців-патріотів, які, як і “подєбрадці”, мріяли б віддати свої знання і таланти Батьківщині. І тільки Їй!
Сподіваємося, що в нашому місті буде вулиця Подєбрадської академії – “національної політехніки” за кордоном, у якій викладали національні світочі, а навчались герої українського народу.
Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр” |
