 Тридцять років праці для її звеличення, повернення її історії, відродження перерваної історичної пам’яті, відновлення справедливості до її кращих синів і дочок.
Сотні вечорів пам’яті та презентацій книжок про Визвольну боротьбу, сотні радіопередач, десятки книжок про Визвольну боротьбу, 25 вшанувань героїв Холодного Яру, 25 документальних фільмів про борців за волю України, понад 400 номерів газети “Незборима нація”… Тридцять років щасливої творчої праці, відновлення козацьких могил, побудова пам’ятників, встановлення меморіальних дощок, перейменування вулиць іменами українських достойників. Це особистий внесок. Але зроблений він у співпраці з друзями, адже вони натхненно працювали поруч: Михайло Іванченко, Василь Кук, Віктор Лісовол, Юрій Мурашов, Ренат Польовий, Леонід Череватенко, Василь Литвин, Тарас Силенко, Ольга Страшенко, Володимир Караташ, Віталій Западнюк, Тарас Компаніченко, Михайло Горловий, Сергій Василюк, Кость Завальнюк, Орест Абрагамович, Василь Лютий, Василь Ковтун, Антоніна Литвин, Леся Островська, Лариса Громадська, Анна Конош, Тетяна Лемешко, Надія Овчарук, Богдан Легоняк, Марко Мельник, Микола Владзімірський, Дмитро Бур’ян, Володимир Стецюк, Євген Букет, Віктор Рог, Володимир Бондаренко, Микола Крижанівський, Олександр Рябокрис, Юрій Юзич, Ігор Семак, Ігор Сметанський, Ігор Гаврищишин, Тарас Беднарчик, Владислав Карпенко, Юрій Левченко, Валерій Мартишко, Анатолій Зборовський, Віталій Опанащук… Скульптори, поети, кобзарі, краєзнавці, режисери, письменники, історики, журналісти, співаки, діячі Пласту. А це ж тільки члени Історичного клубу “Холодний Яр”. А скільки прекрасних творчих особистостей в інших організаціях!
А скільки друзів з нашого клубу стали українським героями! Захищали Україну зі зброєю в руках Олег Куцин, Андрій Жованик, Андрій Чорний, Микола Тихонов, Євген Городничук, Василь Зозуля, друг “Серпень”, Олександр Косіненко, Юрій Ткаченко, Вадим Джувага, Олександр Серпак…
Завдяки нашій праці героями – часто навіть несподівано для себе і своїх рідних – стали тисячі, десятки і сотні тисяч українців, які раніше й не дуже цікавились українським духовним життям. 1995 року в післямові до книжечки “Філософія українства” я писав: “Гречкосіїв сьогодні в Україні достатньо. Але їм, сіромашним, не дають мирно сіяти гречку під мирним небом синьо-жовтої Вітчизни. З них наполегливо хочуть зробити героїв. Ще трохи нахабства наших ворогів – і по болоту піде хвиля, і герої будуть. Тисячі, мільйони героїв. І будуть у школах Москви інтелігентні вчителі розповідати про безчинства «варварів»-українців... Героїв треба. Обов’язково треба. І вони – зачекайте! – будуть! Оце і вся філософія українців! У героїчному служінні Батьківщині. А ви думали це щось складне?”
Радісно, що частини Збройних сил України, Національної гвардії та військових центрів названі іменами тих, кого ми десятиліттями прославляли, – полковників Петра Болбочана і Василя Вишиваного, генералів Олекси Алмазова та Якова Гандзюка, отамана Костя Блакитного, Романа Дашкевича, Михайла Білинського, Михайла Остроградського, Чорних запорожців, Лицарів Зимового походу, Холодного Яру… Те, що починала горстка людей, стало державною політикою!
У цей радісний день не хочеться згадувати ні помилок, ні зрад, ні розчарувань. Україна пережила владу донецьких підніжків Москви – переживе і владу міжнародних аферистів. Україна є і буде!
І серце наповнюється радістю за мою і моїх друзів причетність до ствердження України. Слава синам і дочкам Самостійної України, її творцям і захисникам! Роман КОВАЛЬ,
Історичний клуб “Холодний Яр” 
|
