 Про видатного героя Української революції 1917 – 1921 років Роман Коваль зробив уже не одне цікаве історичне дослідження. Після їхнього прочитання, мабуть, ніхто не залишається байдужим до цієї героїчної постаті. І я також, тому й почала більш прискіпливо вишукувати в архівах та бібліотеках матеріали про отамана Зеленого та його побратимів, особливо все, що стосується їньої діяльності на Лівобережжі України, звідки я родом.
Ще в жовтні 1918 р. на Бориспільщині створено Вороньківську козацьку сотню на чолі з Іваном Єрофійовичем Міхном, лікарем за освітою, що проживав у с. Сеньківці (нині Бориспільського району). Ця сотня тримала тісний зв’язок з отаманом Зеленим і була міцним лівобережним ядром його армії, воїнами якої були жителі сіл Бориспільщини. Багато прізвищ цих козаків мені вдалося встановити.
У більшовицькому журналі “Летопись революции” за 1930 р. радянські історики досить часто згадують про отамана Зеленого та його соратників. Ось факти.
23 березня 1919 р. війська отамана Зеленого звільнили Бориспіль.
28 березня 1919 р. загін отамана Івана Міхна, який співпрацював із Зеленим, напав на московський бронепоїзд: розстріляно 5 окупантів. 29 березня – знову напад Міхна поїзд.
30 березня загін Міхна (силою 500 осіб) зайняв станцію Бориспіль.
На місто Бориспіль Москва наклала контрибуцію у 50000 крб і натурою (хліб та сіль). Йшли донесення в штаб червоних, що Міхно, який координує свої дії з отаманом Зеленим, планує зруйнувати міст між Борисполем та Баришівкою.
Зберігся рапорт помічника командира Особливого корпусу військ ВУЧК від 2 квітня 1919 р. на ім’я Х. Раковського, у якому повідомлялося, що 1 квітня на ст. Баришівка здійснено збройний напад на поїзд Вищої військової інспекції загоном полковника Івана Міхна, розстріляно багатьох більшовиків. Продовження цієї історії – у телеграмах № 30-42 на ім’я голови уряду, підписаних головою Вищої військової інспекції. Він повідомляв, що загони отамана Зеленого діють у районі ст. Баришівка. Повстанці зупиняють ешелони та руйнують залізничне полотно.
Вікопомною подією стало скасування отаманом Зеленим Переяславського договору 1654 року. Це відбулося 15 липня 1919 р. після звільнення отаманом Зеленим Переяслава від московських окупантів.
Радянська влада обзивала наших героїв бандитами, знищувала їхні світлини та документи про їхню боротьбу. А в 1925 – 1926 рр. на Ялтинській кіностудії було знято художній фільм “Трипільська трагедія” (сценарій Григорія Епіка, режисер Олександр Анощенко). У головній ролі – отамана Зеленого – Георгій Астаф’єв. Журнал “Всесвіт” № 3 (1926) подав коротку інформацію про цю стрічку й опублікував світлини. Як не дивно, вони напрочуд гарно відображають характер і постать отамана Зеленого – мужнього і відважного українського полководця, який не вагаючись знищує зрадників і ворогів України. До речі, серед акторів “масовки”, що грали в цьому фільмі, був і молодий студент 1-го курсу механічного факультету КПІ Сергій Корольов – майбутній авіаконструктор першого у світі космічного корабля.
Фільм задумувався як антиукраїнський, але в глядачів він часто викликав захоплення отаманом Зеленим та його козаками. Очевидно, через це він невдовзі зник з екранів.
Вдивляючись в обличчя отамана Зеленого та його воїнів, які карають зрадників України, думаєш: один полководець безжально знищував ворогів України в далекому 1919 році, а інший, сучасний Верховний головнокомандувач, Президент України, шукає миру в очах окупантів… Слава отаманові Зеленому! Валентина СТРІЛЬКО-ТЮТЮН,
членкиня Національної спілки краєзнавців України, кандидатка педагогічних наук 
Кадри з художнього фільму “Трипільська трагедія” (1926). Світлини з архіву Михайла Скорика. Надала Валентина Стрілько-Тютюн. |
