 Про Бориспільське антибільшовицьке повстання 1920 року Валентина Стрілько розповіла в книжці “Грона українських повстань. Антибільшовицький спротив на Бориспільщині в 1917 – 1932 роках”.
Бориспільці трималися два місяці. Проте Красна армія повстання придушила.
Валентина Стрілько встановила імена 153 повстанців. Досліджуючи їхні біографії, вона дізналася, що чимало бориспільців продовжили боротьбу за незалежність України. Зокрема, у Києві 18 березня 1921 р. було створено Всеукраїнський центральний повстанський комітет, який очолив бориспілець, військовий фельдшер Іван Чепілко. За царського режиму він був висланий до Сибіру за український патріотизм, потім брав участь у боротьбі за УНР. ВУЦПК за короткий час налагодив контакти з низкою партизанських загонів, зокрема з отаманом Орликом, і розпочав формування підпільної мережі. Симон Петлюра і Юрій Тютюнник визнали ВУЦПК вищим військовим і цивільним органом національної влади в Україні. Готувалося всеукраїнське збройне повстання з метою відновлення УНР. Але уповноважений з військових справ ВУЦПК Грудницький зрадив. Але потім злякався викриття і попередив членів ВУЦПК про заплановані арешти. Провідники ВУЦПК переїхали в Ірпінь, де розташувалися в приватному будинку одного з членів організації по вулиці Шевченка, 4 (нині Гайдамацька).
Чекісти розпочали свою роботу з периферії, впроваджуючи сексотів у підпільні організації. Так було встановлено ірпінську адресу ВУЦПК. Чекістам вдалося схопити Івана Чепілка. Його небіж Микола Чепілко, теж член ВУЦПК, був застрелений при спробі втекти.
Іван Чепілко на допитах розповідав свою біографію, про діяльність ВУЦПК, але імен інших підпільників не назвав. Його та ще 44 підпільників, зокрема і двох учасників підпілля, які зрадили, було засуджено до розстрілу. Більшість із них була віком 29 – 32 роки. Івану Чепілку виповнилося 40 років. За приблизними підрахунками Валентини Стрілько, у 1921 р. московські окупанти розстріляли і відправили в концтабори близько семи тисяч українських патріотів.
На допитах Івана Чепілка шантажували долею його дружини та дружини Миколи Чепілка – їх чекісти заарештували. Обидві дружини були росіянки. Іван Чепілко на засланні в Росії одружився з дворянкою. Микола Чепілко одружився з росіянкою теж на засланні в Росії. Обидві дружини підтримали своїх чоловіків у боротьбі за незалежну Україну. Чекісти обіцяли дружину Івана Чепілка відпустити, а дружину його небожа засудити умовно. А суд прирік дружину Миколи Чепілка до розстрілу, а дружину Івана відправив у концтабір, де й пропав її слід.
У 2015 р. Верховна Рада України ухвалила постанову про вшанування пам’яті борців за незалежність України, де окремим рядком названо і членів ВУЦПК. У Борисполі встановлено меморіальні плити з іменами учасників повстання, але імені Івана Чепілка там чомусь немає.
У 2020 р. Верховна Рада України ухвалила постанову про відзначення пам’ятних дат у 2021 році. Однак жодного слова про відзначення 100-річчя ВУЦПК там немає. Валентина Стрілько як президент Міжнародного освітнього фонду ім. Ярослава Мудрого зробила запит на ім’я Голови Верховної Ради України.
У 2020 р. з ініціативи директора Театру військової історичної реконструкції “Криївка” Віктора Красноуса, Валентини Стрілько, секретаря Бориспільської міської ради Ярослава Годунка, сценариста і режисера Олени Шкребтієнко та оператора, монтажера Богдана Рака створено документально-ігровий фільм про Бориспільське повстання “Час свободи”. За матеріалами фільму видано однойменну брошуру.
Один із членів ВУЦПК Іван Андрух, родом із Західної України, у матеріалах слідства власноручно написав: “Не страшно вмерти за Україну”. Саме так називатиметься нова книга Валентини Стрілько, присвячена діяльності ВУЦПК. Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ,
Історичний клуб “Холодний Яр”
Ірпінь Київської обл. 
|
