• Головна сторінка
• Архів
• Розширений пошук
• Редакція
• Клуб "Холодний Яр"
• Книги - поштою
• Гостьова книга
• Стежками холодноярських отаманів

• Січень
• Лютий
• Березень
• Квітень
• Травень
• Червень
• Липень
• Серпень
• Вересень
• Жовтень
• Листопад

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.
Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.

Він воював до останнього дня. Хто хоч раз був на Марші УПА, мусить пам’ятати друга Теодора.
24 травня, після важкої хвороби на 95-му році життя помер Теодор Григорович Дячун – легендарний боєць УПА, почесний громадянин м. Білої Церкви.
Народився він 20 березня 1927 р. у с. Стегниківці на Тернопільщині. Батько Григорій Дячун був секретарем “Просвіти” й головою об’єднання селян “Сільський господар”, мама Євдокія – активісткою “Союзу українок”.
Закінчив сім класів школи. У 1941 р., маючи 14 літ, пішов у підпілля, після того як побачив тіла понад тисячі в’язнів тернопільської тюрми, яких розстріляло НКВС. Серед них було двоє дядьків Теодора Дячуна – Гнат та Іван. Пів року проходив юнацький вишкіл ОУН.
20 травня 1945 р. Теодора Дячуна офіційно прийняли в ОУН. Перед шістьма командирами і капеланом він прочитав декалог і спеціальну молитву. Дістав псевдо “Голуб”, бо його часто посилали носити листи. Зразу ж призначили керівником групи із забезпечення повстанців продовольством і зброєю.
З 1945 р. воював у лавах УПА. Очолював групу зі здобування набоїв і провіанту.
За два роки почалася операція “Червона мітла”, під час якої енкаведисти “чистили” галицькі села від учасників Національно-­визвольного руху. Через це змушений був легалізуватися. Влаштувався на роботу в дорожню службу. Вдень із хлопцями засипали ями на дорогах, а вночі виконували завдання районних провідників.
У 1949 р. заарештований на явочній квартирі. За рік засудили до розстрілу. Вирок змінили на 25 р. каторги і 5 років таборів. Покарання відбував в Омській тюрмі та спецтаборі “Екібастуз-вугілля” в Казахстані. 1956-го, під час “хрущовської відлиги”, вирок скоротили вдвічі. Виконував норму на 130 відсот­ків – день рахували за три.
Після смерті Сталіна звільнений. З 1964 р. проживав у Джезказгані, де жила двоюрідна сестра, яка приїхала до висланого чоловіка. Довгі роки працював на шахті, раз у тиждень приходив відмічатися до відділення міліції. З 1978 р. проживав у Білій Церкві на Київщині разом із дружиною Лідією. 31 серпня 2017 р. Білоцерківська міська рада визнала Теодора Дячуна Почесним громадянином м. Білої Церкви.
Брав участь у подіях Революції гідності, регулярно чергував на Майдані. Неодноразово їздив на східний фронт підтримати вояків батальйону “Київська Русь”.
Із пенсії постійно жертвував кошти на допомогу Збройним силам України.
Брав участь у вшануванні героїв Холодного Яру.
Вічна слава!

Юрій СИРОТЮК