 – сказав доброволець батальйону “Золоті ворота” Леонід Багно під час 25-х вшанувань героїв Холодного Яру 25-ті вшанування героїв Холодного Яру розпочалися 1 травня 2021 р. на хуторі Буда урочистим відкриттям скульптурного пленеру (керівник Дмитро Бур’ян). Скульптори з Києва, Львова, Черкас, Запоріжжя і Вінниччини працювали на хуторі Буда з 25 квітня. 1 травня вони подарували свої роботи Холодному Яру.
Почав свято Василь Лютий пречудовою піснею “У Холоднім Яру” (сл. Володимира Бровченка, муз. В. Лютого). Потім Роман Коваль розповів, як починалися вшанування в середині 1990-х років. Учасник пленеру скульптор Руслан Найда на знак вдячності за 25-літню роботу в Холодному Яру подарував Романові Ковалю свою скульптуру “Кобзар”.
Дмитро Бур’ян представив скульпторів та їхні роботи, а скульптор з Вінниччини Микола Крижанівський ознайомив з проєктом меморіального комплексу “Гайдамаки”, який невдовзі буде відкрито в Гонтівці на Вінниччині – у селі, де поляки закатували Івана Ґонту.
Тарас Силенко вшанував батьків-гайдамаків потужною піснею на слова Тараса Шевченка “Посіяли гайдамаки” (муз. Віктора Захарченка). Теплим словом привітала гостей Холодного Яру Леся Островська, яка неймовірно багато зробила для організації 25-х вшанувань героїв Холодного Яру.
Завершилася урочиста увертюра піснею “Отаман Зелений” (сл. Миколи Щербака, муз. Тараса Силенка) у виконанні Сергія Василюка, Василя Лютого і Тараса Силенка.
Ось як оцінила пленер мистецтвознавиця Марина Стрельцова: “Релевантність скульптурних симпозіумів сьогодні є дискусійною. Утім, динаміка їхнє поширення в Україні та світі вражає. Хай там що, але пленерний рух досі плекає свій гуманістичний дух. І молодь навчає, сприяючи обміну фаховим досвідом, і нових меценатів виховує. Поза тим, формує естетичний смак громади, туристичну привабливість локації і може мати насправді почесну місію, як-от перший скульптурний пленер у Холодному Яру на Черкащині, присвячений 25-м вшануванням героїв Холодного Яру – справжнього місця пам’яті. Чітка історична спрямованість і пафос ідеї національної боротьби, що триває досі, цілком відбилися в емоційній зарядженості та образно-пластичному рішенні симпозіумних творів черкаського митця Дмитра Бур’яна, львів’ян Наталії Лейкіної, Василя Лева, Назара Ткаченка, вінничанина Миколи Крижанівського: від лірики та драматизму народно-пісенної творчості, образотворчого фольклору до актуальних войовничих настроїв. Усі твори, попри стилістичну варіативність, символічні. Є й дві поліасоціативні формальні роботи молодих скульпторок Олени Додатко (Київ) та Марини Товкач (Запоріжжя), натхнені ландшафтом хутора Буда, історичними подіями та філософією цього унікального краю. Експресивний сталевий «Кобзар» киянина Руслана Найди теж був зроблений у межах симпозіуму. Через певні об’єктивні обставини, зокрема стислі терміни симпозіуму (вирізьбити повноцінну скульптуру в граніті за 5 днів – нелегко), розміри робіт – камерні, трапляються й технічні огріхи, але це не заважає їм транслювати закладені в них ідеї глядачеві. Тішить, що на цю пропозицію пристали як досвідчені скульптори, так і молоде покоління, особливо львів’яни. І що, нарешті, завдяки організаторам пленеру – таким пасіонаріям, як черкаський скульптор Дмитро Бур’ян, Леся Островська та Роман Коваль, – мистецький «фронт» активізувався сьогодні й у Холодному Яру”.
У перший день 25-х вшанувань героїв Холодного Яру було віддано честь Головному отаманові Холодного Яру Василеві Чучупаці та козакам, похованим у братській могилі, – Петрові Токовенку, Прохорові Деркачу, Гаврилку-“Полтавцю” та козакові Руденку. Покладено квіти до пам’ятників повстанцям-мельничанам, Юрієві Горлісу-Горському, родині Чучупуків, до меморіального комплексу на місці останнього бою Головного отамана Холодного Яру та на могилу Гната Голого, гайдамацького ватажка XVIII століття. Тарас Силенко, Василь Лютий і Сергій Василюк подарували низку чудових пісень, а саме “В Мельниках на цвинтарі” (сл. Л. Чучупак, Чорного Ворона та ін., муз. Тараса Силенка), “Мчать козаки” (сл. і муз. Василя Лютого), “Розпрощався козак” (історична), “Був бій, чекісти звідусюди на хлопців сунули як тінь” (сл. Миколи Ткача і Тараса Силенка, муз. Тараса Силенка), “Гей, був в Січі старий козак” (народна гайдамацька балада), “Віє вітер, віє буйний” (історична), “Сивий вітер плаче” (сл. Володимира Даника, муз. В. Лютого), “Гей, літа орел”, “Меч Арея” (сл. і муз. В. Лютого), “Чорна рілля ізорана”. Сердечно промовляли Богдан Легоняк, Євген Букет, Руслан Найда, а поет Сашко Обрій прочитав свої вірші.
2 травня о 7.00 на хуторі Буда відбулися служба Божа у храмі Св. Петра Багатостраждального (Калнишевського) Православної церкви України та освячення великоднього кошика (здійснив панотець Василь Циріль). Панотець Василь виголосив подячний молебень Історичному клубові “Холодний Яр” за 25-літню працю в Холодному Яру. До парафіян звернувся і Роман Коваль, запросивши до участі в меморіальних урочистостях.
Опівдні 2 травня в урочищі Чорний Ворон (на околиці с. Розумівки Олександрівського району Кіровоградської області) ми вшанували братську могилу отамана Чорного Ворона (Миколи Скляра) та його козацтва – близько 300 козаків спочивають у ній.
До Історичного клубу “Холодний Яр” приєдналася чимала делегація з Кропивницького на чолі з Юрієм Митрофаненком та Олександром Ратушняком і делегація ВО “Свобода” зі Знам’янки (голова Юрій Майборода) та Кропивницького (голова Павло Дейнеко). Участь у вшануванні взяв і Микола Христенко, сільський староста Розумівки. Промовляли Роман Коваль, Олег Куцин, Юрій Митрофаненко, Павло Дейнеко та голова партії “Народовладдя” Юрій Левченко. Василь Лютий і Сергій Василюк разом заспівали “Віє вітер, віє буйний”, “Мчать козаки” і “Меч Арея”. Потужне було виконання!
Далі – с. Соснівка Олександрівського району. Тут квіти лягли до меморіалу жертвам більшовицького терору (скульптор Дмитро Бур’ян). На честь полеглих пролунав Гімн України.
А в с. Цвітному Олександрівського району нас уже чекали племінник чорноліського отамана Юрко Хмара, дід Карбала та члени їхніх родин. Вони облагородили місце вшанування, відновивши криницю на обійсті отамана Пилипа Хмари, поставили і гарний стенд, а знам’янська “Свобода” та Історичний клуб “Холодний Яр” встановили меморіальну табличку.
Біля пам’ятника отаманові Пилипу Хмарі та його козацтву виступили Роман Коваль, Євген Букет, Федір Шепель, Олександр Голінько, Василь Лютий і Сергій Василюк.
У Цвітному наш гурт розділився, частина поїхала на “Гайдамацьку Січ” козака Історичного клубу “Холодний Яр” Володимира Вознюка, де відбувся сольний концерт Сергія Василюка, а ми вирушили в с. Нижчі Верещаки, повстанське село, яке віддавало своїх синів до Чорноліського полку Пилипа Хмари. За провідників були місцеві мешканці Володимир Зеленський і Микола Марфула. Вони й привели нас до забутої повстанської могили.
З хвилюванням прочитали ми напис на меморіальній дошці:
“Отут, люди, наша слава, слава України.
Хлопців, чистих як скло,
двадцять два полягло
за селом, під байраком,
у далекім двадцятім.
30 беззбройних хлопців 17 – 20 років у липні 1920 року виступили з вилами, косами, боронами, щоб захистити себе, свій рід, село, Україну від чужоземної дикої навали. Вони були посічені шаблями і розстріляні загоном червоних людожерів-будьонівців. Загинуло в розквіті сил і життя 22 юнаки. У цій могилі 5 козаків, серед них Сіренко Петро Каленикович, Охріменко Данило Степанович, Савченко Юхим. Вічна пам’ять і слава героям! Родичі І. Городиський, Ф. Савченко”.
Василь Лютий заспівав полеглим повстанцям історичну козацьку пісню “Розпрощався козак”, а ми схилили голови перед братською могилою.
Уранці 3 травня на Холодноярському плато, навпроти Мотриного монастиря, окупованого Москвою, біля пам’ятного знака воякам 93-ї ОМбр “Холодний Яр” о. Василь Циріль провів панахиду за загиблими лицарями та молебень за здоров’я тих, хто нині захищає Батьківщину. Тарас Силенко, Василь Лютий і Сергій Василюк (усі – козаки Історичного клубу “Холодний Яр”) заспівали чудові українські пісні – “Як прощався козак зі своєю ріднею” та “Віє вітер, віє буйний, дуби нагинає”. Промовляли Роман Коваль, командир ОДЧ “Карпатська Січ” Олег Куцин, який воював у складі 93-ї ОМбр “Холодний Яр”, а поет Дмитро Луняка прочитав свій вірш.
Потім відбулася історична подія: священник ПЦУ Василь Циріль у Мотриному монастирі провів панахиду на могилі сотника полку гайдамаків Холодного Яру Івана Компанійця. Московські черниці намагалися перешкодити гучним і безперервним калатанням дзвонів, та один добрий чоловік змусив черниць зупинити свої чорні наміри зірвати панахиду, заглушивши голос панотця. Слід сказати, що на Великоднє свято черниці не поклали жодної квіточки на могилу героя, жодної крашанки чи шматочка пасочки. Чому?! Бо Іван Компанієць боровся проти Москви, яку вони представляють, на яку моляться. Отаке коїться в Холодному Яру на 30-му році незалежності!
Але московських черниць чекала гідна відповідь: о. Василь Циріль освятив зброю воякам 21-ї (Черкаської) резервної сотні “Правого сектору”! І цю зброю вони повернуть проти споконвічного ворога, якому запопадливо служать московські душі, вбрані в чорне.
Але в той день у Мотриному монастирі лунали українське слово й українські пісні. Виступали Роман Коваль, народні депутати Верховної Ради 8-го скликання Андрій Іллєнко, Юрій Левченко, а поет Василь Ковтун прочитав вірш про Василя Чучупаку, у полку якого й служив Іван Компанієць. Тарас Силенко заспівав пісню “Гей, браття-козаки, сідлайте-но коней!..” (сл. Степана Руданського, муз. Миколи Литвина), а Сергій Василюк потужно виконав Гімн ОУН.
А на хуторі Буда вже працювала Літературно-музична сцена Історичного клубу “Холодний Яр” (керівник Василь Ковтун). У супроводі Сергія Шматка співав заслужений діяч мистецтв Володимир Гонський. Марко Мельник та Михайло Стрижка представили видавництво Марка Мельника, Роман Коваль – свою книгу “Жінки у Визвольній війні”, а Євген Букет – книгу про гайдамаків “Семен Неживий – лицар Холодного Яру”.
До людей звернулися заступник командира 21-ї резервної сотні ”Правого сектору” Роман “Бендер” і сотник Олександр Шевченко-“Ведмідь”. Декламували свої вірші член Історичного клубу “Холодний Яр” Василь Ковтун, член Національної спілки письменників України Сашко Обрій (Кучеренко) (Київ), поет Дмитро Луняка (Київ). Неабияке враження справив на присутніх бойовий дух української поетеси з Києва Мальви Кржанівської, яка своїми творами додала гарту і потуги в священну справу боротьби української нації і народу за свою волю.
Виступали пісенний гурт під керуванням Юрія Марштупи “Черкаські козаки”, творчий колектив української пісні Переяславської ОТГ “Дівчата” в складі Юлії Ковалівської, Тетяни Чайки та Оксани Ковальчук, музикант Сергій Шматок, який виконав композиції українських та світових музичних творів на баяні та електрогітарі.
За два дні виступів на Літературно-музичній сцені кобзар Тарас Силенко заспівав такі пісні: “Ой наступала та чорна хмара” (українська народна пісня), “Ой хмариться, туманиться” (жовнірська пісня), “Козак гуляє, шинкарка носить” (сл. Степана Пушика, муз. Миколи Литвина), “То не три гори” (билина про богатирів на заставі), “Україно моя” (сл. і муз. Олеся Бердника), “Та не буде лучче, та не буде краще, як у нас та на Україні!..” (народна гайдамацька пісня про отамана Швачку), “Проводжала дівчинонька до повстанців козака” (про отамана Пилипа Хмару), “На межі” (сл. Руслана Морозовського, муз. Тараса Силенка), “Чи то грім гримить, чи вода шумить?..” (пісня, створена Романом Купчинським для української дивізії “Галичина”), “Козаки літали у шаленій січі” (пісня про вереміївського отамана Івана Савченка-Нагірного, сл. Івана Бойка, муз. Тараса Силенка), “Чи то хмара гуде, чи то буря гряде?!” (пісня про Чорних запорожців, створена на мотив народної пісні “Ой у полі верба”), “Рідну землю боронити йшли дорослі і юнацтво” (народна пісня про УПА), “Ой то не хмара – московська навала йшла в наш тихий рай...” (пісня про Тараса Бульбу-Боровця, сл. Кандиби, муз. народна) та інші шедеври.
Кобзар Василь Лютий на хуторі Буда заспівав такі пісні: “Козацька похідна” (авторська), “Пісня українського демократа” (авторська), “Бистрий Дунай” (сл. Антіна Головатого, кошового отамана Чорноморського війська), “Комарик” (українська народна пісня, повстансько-націоналістична версія), а також пісні на слова Юрія Липи, Юрія Дарагана, Василя Стуса, Василя Ковтуна та Йоганна Вольфганга Гете в перекладі Дмитра Луняки, Всі вони викликали захват у публіки.
У Цибулеві та зі сцени на хуторі Буда Сергій Василюк виконав свої авторські пісні “Народна війна”, “Вишневий садок”, “Слався, Мати Русь!”, “Козача могила” (разом з Костянтином Науменком), а також “Добрий вечір тобі, зелена діброво”, “Ой що ж бо то та й за ворон”, “Ой сів пугач на купині”, “Там, на Кубані”, “Ген, в Карпатах”, “Трипільський марш” (сл. Михайла Іванченка, муз. Василя Литвина), “Із полону” (сл. і муз. Едуарда Драча), “Забудь мене” (сл. Василя Пачовського), “Зродились ми великої години” (сл. Олеся Бабія), “Ratnici Svjetla” (пісня з репертуару Марка Перковича, ветерана війни за незалежність Хорватії).
На проведення 25-х вшанувань героїв Холодного Яру пожертвували члени Історичного клубу “Холодний Яр” – дід Карбала (с. Цвітне, 600 грн), Олекса Різників (Одеса, 1000 грн), Юрій Левченко (Київ, 1000 грн), Роман Коваль (Київ, 2400 грн), Олег Куцин (Київ, 3000 грн), Ігор Гаврищишин (Київ, 5000 грн), Орест Абрагамович (Львів, 5000 грн), а головні видатки взяла на себе Леся Островська. Подяка й невідомим жертводавцям (1695 грн)!
Насамкінець – один з відгуків на наші заходи. “Велика Вам шана і подяка, пане Романе, за організацію і проведення вшанування цього року в Холодному Яру, – написала Наталія Романова з Кам’янки. – Важливий пласт нашої історії Ви підняли у своїх творчих, патріотичних працях, і завдяки цьому Україна одержала протягом 25 років вшанування Героїв-холодноярців. Це Ваша передусім заслуга і титанічна праця. Слова великої подяки хочеться висловити також Вашим однодумцям і колегам – членам Історичного клубу “Холодний Яр”, зокрема Сергієві Василюку, Тарасові Силенку, Василеві Лютому, Василеві Ковтуну, Лесі Островській, Олегові Куцину, Богданові Легоняку, Юрієві Левченку, Маркові Мельнику та іншим причетним патріотам, а також учасникам концертної програми, спонсорам. Для нас, кам’янчан, щорічна зустріч із патріотичною елітою в Холодному Яру – це як напитися цілющої джерельної води та надихатися повітрям волі й свободи. Цього року, у період пандемії, можливо, не було великої кількості людей, але вшанування зібрали справжніх патріотів. Не завадили проведенню заходів біля пам’ятного знака загиблим 93-ї ОМбр та на могилі сотника Івана Компанійця й недобрі церковні дзвони Мотриного монастиря. З роси вам і води, друзі! Ми надіємося, що ви продовжите далі цю роботу. Любимо і чекаємо Вас завжди, хто ж, як не Ви?!”
Щира подяка добродіям-спонсорам і співакам, які виступили в Холодному Яру на волонтерських засадах, перетворивши його на великий співочий майданчик найкращих українських пісень!
Щира подяка Маркові Мельнику, Володимирові Гребіннику та Григорію Юрику, які три дні проводили зйомку нашого вшанування, зафіксувавши для історії його зворушливі миті!
Уклін усім, хто приїхав цього року в Холодний Яр вшанувати полеглих! Історичний клуб “Холодний Яр”
Світлини Григорія Юрика 
|
