 Сумна звістка, як блискавка, приголомшила. Другий день сльози на очах…
Іван Пилипович Ющук уклав “Словник української мови VI століття” (Київ: Київський міжнародний університет, 2017. – 352 с.). Я, звичайно ж, навіть бувши “в засланні” (як я іноді жартую), не могла пропустити таку важливу подію й зустрілася з Іваном Пилиповичем у найближчий мій приїзд до столиці. “Я такий радий, що я вас побачив!” – були його вітальні слова, бо ми ж не бачились ще від часів початку Майдану, коли й відбувалася конференція про Велесову Книгу. Цей словник автор присвятив “пам’яті Предків, які століттями творили й свято берегли українську мову, передаючи її з покоління в покоління”. Я попросила написати на словнику й кілька пам’ятних слів.
У цій праці Іван Ющук переконливо обґрунтував саме українську наукову думку щодо давності української мови. У передмові він пояснив, чому маємо всі підстави називати її не “протоукраїнською”, а саме українською. Адже з’явилася вона не зненацька, а впродовж багатьох століть формувалася вже як мова саме нашого українського народу, хоч й називався він ще по-різному (слов’янами, іменами племен, тобто полянами, древлянами, а далі вже – руссю, і лише потім – українцями). У словнику зібрано понад 13 тисяч слів української мови слов’янського походження, які повністю або частково збігаються зі словами верхньолужицької (7,5 тис. слів), чеської (10,8 тис. слів), словенської (9,3 тис. слів), сербської й хорватської мов (10,2 тис. слів), території яких межують з Україною. Він вважав, що є всі підстави припускати, що наші предки вживали ці слова ще до розселення слов’ян у VI ст., як і в попередніх століттях, а не запозичили їх пізніше.
Професор І. П. Ющук обстоював думку про достовірність та автентичність Велесової Книги. Науковець не вдовольнився ідеологічними висновками імперських лінгвістів, він сам ініціював та організував дві Всеукраїнські наукові конференції на базі Київського міжнародного університету, про що видрукувано наукові матеріали:
1. Велесова Книга – пам’ятка української культури: матеріали Всеукраїнська конференція “Велесова Книга – пам’ятка української культури” / Міністерство освіти і науки України; Київ. міжнародний університет. – Київ, 2005.
2. Велесова Книга – елемент культури українського народу: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Велесова Книга – елемент культури українського народу” (30 листопада 2013 р.) / Упор. І. П. Ющук. – Тернопіль: Мандрівець, 2013.
У резолюції наукової конференції, проведеної кафедрою слов’янської філології і загального мовознавства у 2013 р., зазначено: “Ми, учасники наукової конференції «Велесова книга – елемент культури українського народу», що відбулася 30 листопада 2013 р. в Київському міжнародному університеті, прослухавши доповіді вітчизняних науковців про мовні аспекти Велесової книги, інформаційну наповненість, політологічний зміст, археологічне підтвердження, зіставлення історичних подій і т. ін., не визнаємо висновки офіційної історичної науки Радянського Союзу про фальшування Велесової книги і вважаємо за потрібне:
1. Звернутися до Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України з пропозицією скласти план вивчення та провести всебічне дослідження Велесової книги із залученням спеціалістів провідних університетів України з обов’язковим виконанням на цю тематику дипломних та аспірантських робіт.
2. Звернутися до провідних університетів слов’янських країн, насамперед Польщі, Чехії, Словаччини, Словенії, Сербії, та Хорватії, із запрошенням до вивчення спільної спадщини.
3. Звернутися до вчених, кафедр історії та слов’янознавства провідних університетів економічно розвинутих країн світу з пропозицією долучитися до вивчення витоків слов’янства та надати фінансову підтримку цим пошукам”.
У своєму виступі на цій конференції Іван Пилипович зазначив: “Чомусь, коли мова заходить про Велесову Книгу, деякі люди, дотичні до науки, виявляють нетерпимість та роздратування... так, ніби йдеться про повалення якогось ненависного режиму”. Він неодноразово публікував у різних українських виданнях та періодичній пресі свої висновки щодо Велесової Книги й закликав науковців досліджувати, бо: “У Велесовій Книзі є історичні, етнографічні, соціальні та інші дані, які підробити не можна і які ще треба ретельно дослідити”.
Це маємо пам’ятати і виконувати як його духовний Заповіт.
Хай Душа Ваша, Іване Пилиповичу, спочиває з миром на Луках Сварожих! Галина ЛОЗКО 
|
