Народився в 1896 р. в м. Цибулеві Липовецького пов. на Київщині в заможній шляхецькій родині. Вчився в Полтавській Дух. Семинарії, де його застала Велика Війна. Маючи нахил до військової служби, виступає з останніх кляс та вступає до війська однорічним охотником у р. 1917 і того ж року як старший “унтер-офіцер” – до 1-ої Української імені Гетьмана Богдана Хмельницького Військової піш. Школи. Вчився добре.
В січні 1918 р. у складі 3-ої сотні цієї школи, в якій був портупей-юнаком (шкільним підстаршиною), виступив на фронт під Крути.
Під час Крутянського бою, коли зі строю вибули старшини, обняв команду над лівим крилом бойового порядку і третю сотню юнаків та приділену до неї частину вояків студентського куреня успішно й без страт вивів з нерівного бою і, відступаючи з боями, привів до Києва.
По розв’язанню школи бився в ріжних частинах проти московських большевиків Муравйова. В березні 1918 р. вступив до Київської Інструкторської Школи старшин, яку успішно скінчив у серпні 1918 р. й був іменований хорунжим (І. Шк. Ст. тих колишніх юнаків, що перед тим пробували в юнацьких школах більш як 3 місяці, випускала хорунжими) з приділенням до Запоріжського Корпусу. В 1919 р. служив у 1-ому Гуцульському полку морської піхоти і в кінці того ж року вирушив у 1-й Зимовий похід, під час якого захорів на плямистий тиф.
Видужавши від тифу, згуртував біля себе в околицях м. Цибулева повстанський загін, з яким прилучився до армії Омеляновича-Павленка і до складу 4-ої піш. Київської дивізії, з якою відбув усі її походи та бої 1920 року.
В 1921 р. приймав участь у 2-му Зимовому Поході генер. Ю. Тютюнника, в групі полковн. Палія-Чорного.
В 1922 р. – оперував у повстанчих загонах Гайового (Івана Грисюка. – Ред.) й [Ілька] Струка, до яких прилучився після невдачі [Української повстанської армії Юрка Тютюнника] під Коростенем.
По повороті з повстання, в зимі 1923 р., проживав на Поліссі, де від р. 1924 і до 1932 був торговельним інспектором шведської фірми “Діябольо”, а від р. 1932 – безробітним. В 1934 р. перенісся до Варшави, до свого побратима хорунжого Сергія Євтимовича, й проживав з братами Євтимовичами, підшукуючи праці.
16 липня 1935 р. нагло захорів на гостре запалення легенів і по тяжких терпіннях – 19 лютого помер у шпиталі Преображення Господнього у Варшаві.
Похований на православному цвинтарі на Волі в Варшаві.
В. Є-Ч [Вартоломій ЄВТИМОВИЧ]
Дж.: В. Є-ч. Сотник Яків Рябокінь-Рогоза (посмертні згадки) // Літопис Червоної Калини. – 1937. – Ч. 7 – 8. – С. 36 – 37.
Публікація Владислава Карпенка. |
