 21 лютого 1931 р. в с. Семенівці Полтавської області народився Віктор Лісовол, бандурист, композитор, автор музики пісні “Наливайте, браття, кришталеві чаші”, заслужений працівник культури України, автор книжки “50 пісень Віктора Лісовола”, багатолітній учасник холодноярських вшанувань і вечорів пам’яті українських героїв, член Історичного клубу “Холодний Яр”.
Пропонуємо вам уривок з розповіді Романа Коваля про Віктора Лісовола “Кілька колосків до образу кобзаря Віктора Лісовола”.
“…Як оцінювали Віктора Лісовола ті, кому він співав?
Бориса Списаренка принаджувала в особистості Лісовола «непогамовна жага творення». Списаренко називав Віктора «Прометеєм пісенного вогню». Художник Олександр Фисун, прослухавши пісню «Кину пером», дорікав кобзарю, що той не знає ціни своєму таланту:
– Такими червінцями на вітер будь-де не кидаються.
А Федір Лавров просто вигукнув:
– Та ви ж знахідка! Ви собі ціни не знаєте!..
Володимир Іванович Северин (працівник Київського ботанічного саду) про пісню “Наливаймо, браття” висловився так:
– Бандитська пісня, вибачайте, бунтарська – поламала всі канони української народної пісні.
Северин дивувався, як Лісовол під час виконання цієї пісні з мінору миттєво вискакує на мажор.
Композитор Олександр Димитров (Малинка) казав Віктору:
– Те, що ти виконуєш, не входить у нормальні рамки.
Віктор Гаман, даруючи Лісоволу свою книгу, підписав: «За пісню, що палить душу». А от поет Володимир Забаштанський, увібравши в себе весь сум Лісоволових пісень і дум, охолодив кобзаря:
– Не співай таке... Душа кригою береться.
– Вікторе, не край мені душу, – вислухавши Лісоволове квиління, сказав Володимир Кравченко, брат дружини.
Журналіст Мар’ян Лагідний оцінив талант Лісовола як «кришталевий».
Звенигородський козак Петро Шкляр мовив категорично:
– Я вас трьох ставляю найвище: Василя Литвина, Віктора Лісовола і Павла Супруна... І не пручайтесь!
Павло ж Супрун покритикував одного разу Лісовола:
– Віктор Іванович неправильно співає думу про самарських братів.
Лісовол пояснює:
– Я її актуалізував, скоротив... Драматургію продумав.
Додаю своє спостереження і я:
– Сумні пісні й думи Віктора Лісовола звеселяють душу.
– Вікторе, ти емоційна, тонка людина, – висловився керамік Олександр Олійник. – Тільки неувага до тебе – ти вже й закрився... На тепло квітка розпускається.
А про пісню «Кину пером» сказав захоплено:
– Навально... А останню строфу – притишено. Коли б ти так і далі продовжував (ураганно), я б здурів. Вікторе, ти диявол...
Та найкраще висловився Вадим Крищенко у вірші «Вечір під бандуру», який присвятив Віктору Лісоволу. Ось його початок і закінчення: Наслухавшись козацьких гордих дум,
Заснуть не можу – мучать давні муки,
Я чую, як пищаль стріляє в глум
І кривду б’ють освячені шаблюки... Дзвенить в струні історія моя,
В живій бандурі міниться душа,
Спасибі їй, що нагадала знову,
З якого роду, кореня, коша,
Яку в душі ношу цупку основу. Помер Віктор Лісовол 5 квітня 2013 р. в м. Вишгороді на Київщині.
Вічна пам’ять і вдячність! Роман КОВАЛЬ, Історичний клуб “Холодний Яр” 
|
