 16 січня 2021 р., відповідно до статті 30 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної”, всі надавачі послуг, незалежно
від форми власності, зобов’язані обслуговувати споживачів і надавати інформацію про товари та послуги державною мовою. Наслухавшись криків про дискримінацію російської мови і російськомовних, вирішила розповісти історію про справжню дискримінацію. Мене в дитинстві…
Тата соввлада залишила працювати в Харкові, а маму, одразу після тримісячної декретної відпустки, відправила на хімічний комбінат десь у Дніпропетровську область (із проживанням у гуртожитку). Мене взяла до себе у Кринички бабуся Женя (в дівоцтві Козаченко). Вона виховувала мене українською мовою. Ходила я до українських ясел, потім до українського садка. Російської не знала взагалі.
Нарешті наша сім’я возз’єдналася. Прибула до Харкова і я.
Ось тепер про дискримінацію… У вас колись закладало вуха від намагання зрозуміти, що тобі кажуть виховательки в садку, і не просто кажуть, а вимагають щось зробити? Ти чуєш слова, хоч і схожі на ті, що знаєш, але не розумієш їх. Ти, маючи доброзичливу вдачу, стаєш заляканою і відлюдькуватою. З тобою не хочуть спілкуватися однолітки, бо вони тебе не розуміють, а ти їх. Тільки з батьками й можна розмовляти. Та з поодинокими старшими людьми в транспорті, які, зачувши твою українську, підходили поговорити чи просто послухати...
Я вчила українську абетку, а мала знати російську. Мала знати, бо всі вже знають і тебе окремо ніхто вчити не збирається. Дорогою до садка я могла прочитати тільки вивіску “Дари ланів” – на початку пр. Московського. Там була “і” з крапочкою. Я її твердо знала. Лани і дари – не зовсім. Але могла прочитати. Так і ходила, наспівуючи: дари-ланів, дари-ланів. Лагідне таке звучання. Воно заспокоювало. Ще були магазини “Тканини” і “Ковбаси”. Це я знала. Були й українські книжки, подаровані бабусею.
Російських слів я не розуміла. І ніхто не пояснював їх… Звісно, до 1-го класу я вивчила російську. Навіть стала відмінницею. Але, отримавши в 2-му класі підручник “Родная рєчь”, я знову нічого не зрозуміла. Бо це для мене особисто було неправильно. Для кого “родная рєчь”?!.
Зараз чи не всі російськомовні повивчали слово “дискримінація” й агресивно розмахують ним скрізь, де тільки звучить українська мова, де є тільки натяк на неї. Ні, ви нічого не знаєте про справжню дискримінацію… Я навіть не проситиму вас вчити українську. Не вчіть. І не розмовляйте. І не переходьте. Не треба.
Головне, що моє право розмовляти українською в моїй країні тепер закріплене законом. Як і право скаржитися на тих, хто мене буде за це ображати в країні, яка вже 30 років зветься Україною. Нарешті! Світлана РИЖИКОВА
Харків
Від редакції. І згадалися давні слова педагога Костянтина Ушинського. “Із дому, із цього світлого раю, – писав він, – де все ясно, зрозуміло, близьке до серця, малоросійська дитина потрапляє до темного пекла – російської школи, де все темне, чуже, незрозуміле”. А Микола Міхновський додавав: “І справді, з вуст учителя дитина чує чужі для неї звуки, книжки наповнені словами й образами, які нічого не промовляють до розуму і серця дитини, на кожному кроці доводиться долати дивні поєднання. Механізм читання не дає дитині ніякої радості: для чого складати звуки, якщо з цього нічого не виходить? (…) Якщо вчитель не побоїться, то він зробить переклад, і тоді дитина зі здивуванням дізнається, що «зипун» – кожух або свита, що «телега» – віз. (…) Зробивши, одначе, такий переклад, учитель вчинить злочин, бо інспектори народних шкіл звільняють учителів від посад за пояснення дітям уроку малоросійською мовою. (…) В малоросійській мові є велика маса слів, які цілковито або майже збігаються у вимові з російськими словами, але мають у цих мовах абсолютно інше значення. Як приклад вкажу слово «люлька», що малоросійською означає «трубка», а російською «колиска» і т. і. Найпростіша російська фраза «Он пил воду» не буде зрозумілою для малоросійської дитини внаслідок співзвучностей, бо малоросійською «он» означає «ось», «пил» означає «пил (пилюка)» і т. і. Як нелегко розібратися з цими омонімами, переконує надрукований переклад поеми [Тараса] Шевченка: фразу «Пішла луна гаєм» перекладач Бєлоусов передає: «Вспыхнул месяц темный, лес минуя». Тим часом ця фраза дослівно означає: «По лесу раздалось эхо». Якщо освічений перекладач, що міг за змістом здогадатися про значення слова, збився з пантелику, що «луна» малоросійською означає «эхо», то чого ви хочете від дитини?” (Текст промови, виголошеної членом Харківського товариства грамотності Миколою Івановичем Міхновським на загальних зборах товариства 29 квітня 1901 р. // Микола Міхновський. Суспільно-політичні твори. – Київ: Смолоскип, 2015. – С. 298 – 300).
За 30 років незалежної України росіяни з окупантів перетворилися на національну меншину. Для них це трагедія. Бажаючи і далі панувати в нашій державі, росіяни й верещать про нібито порушення прав їхнього “язика”. Мета одна: відвоювати його панівне становище. Дискутувати з ними нема сенсу, вони мусять виконувати закон.
Радіємо, що Україна повертає своє питоме обличчя.
Нехай повсюди звучить солов’їна!
На світлині – Світлана та її бабуся Женя. 
|
