(1923, Перемишль – 18.10.2020, Чикаго)
У Чикаго у віці 97 р. відійшов у вічність великий українець д-р Юрій Лукіан Сас-Подлуський – колекціонер українських скарбів, щедрий меценат, лікар-радіолог. Він викупив на аукціонах сотні безцінних речей і передав на зберігання до Українського національного музею в Чикаго.
“Ми стали близькими друзями по духу понад 20 років тому, – написала кураторка Українського національного музею в Чикаго Марія Климчак, – і впродовж 20 років щочетверга він приходив з візитами до Українського національного музею у Чикаго з цінним подарунком, кавою для дівчат-працівників і солодкою усмішкою батька. У калейдоскопі чиказьких подій його життя – лікарська практика. Він надавав допомогу усім, лікував і викладав, тримаючи руку на пульсі історії: колекціонував, вивчав, записував, щоб усе передати музеєві, як частину збереженої ним історії та культури України. Про таких як він кажуть: даровані Богом, бо народжуються один раз на століття!”
“Бачився з ним двічі, – відгукнувся журналіст Вахтанг Кіпіані. – І кожен раз він передавав музеєві якісь фантастичні речі, які коштували тисячі і тисячі доларів, і дуже з того тішився. Я його запитав, чи не шкода йому витрачати свої кровні, може, краще лишити щось родині? Він сказав, що вирішив не лишати ніяку спадщину синові-американцеві. Питаю: чому? Відповідь: він не любить Україну. Тому п. Юрій усі свої статки перевів у цінні дари для наступних поколінь”.
Доктор медицини Юрій Сас-Подлуський – меценат Українського національного музею в Чикаго, почесний президент Американського нумізматичного товариства, військовий значковий Українського вільного козацтва, генеральний осавул відділу нумізматики і козацької геральдики генеральної управи Українського вільного козацтва, член Українського лікарського товариства в Чикаго та Світової федерації лікарських товариств.
Народився в червні 1923 р. в Перемишлі в українській боярській родині. “У нашій родині усі жінки марили музикою, – згадував п. Юрій. – У кожному домі стояло фортепіано, і не можна було собі уявити, щоби на свята чи у будні вечорами не лилася музика. Ми мешкали у Перемишлі. Мій батько Володимир Подлуський був суддею. Він знався на музиці, але коли за фортепіано сідала наша мама Марія, не міг відвести від неї погляду. Найбільшою радістю була гра бабуні – Ольги Літинської. У свій час вона навчалася у відомого піаніста Кароля Мікуля, учня Шопена. А коли її улюблена онука Любка перейняла піаністичний хист, гордості бабуні не було меж”.
Юрій Подлуський закінчив гімназію в Перемишлі, медичні студії розпочав у м. Гданську, а завершив у Мюнхені. На початку 1950-х п. Юрій із дружиною і маленьким сином виїхали до Америки. Його знають у науковому світі, адже він особисто брав участь у міжнародних наукових лікарських конференціях та конгресах, підготував багато фахівців, викладав у медичному університеті в Чикаго. Вільно розмовляв п’ятьма мовами.
У збірках одного з найвідоміших фалеристів світу збережено символи національної гордості українців, що є надзвичайно важливо в час, коли мужні воїни відстоюють незалежність у війні з російським агресором на Сході України. Поруч із козацькими клейнодами (а це булава, бунчук, пірнач) – шеврони бійців АТО, батальйонів територіальної оборони, ЗСУ. Усіх, хто відвідує музей у Чикаго, вражають столітні мазепинки – головний убір УСС, розроблений Левком Лепким у 1916 р., який використовували вояки Галицької армії та УПА. У металі орденів та медалей закарбовано подвиги минулого, нашу славу і перемоги.
Юрій Подлуський у 1960-х рр. в американському журналі “The Medal Collector” описав найважливіші події доби Визвольної боротьби за незалежність України. Завдяки йому в журналі започатковано розділ “Нагороди України”. 1963 року на виставці Central States Numismatic Society п. Юрій уперше на американському континенті представив експозицію “Nations in struggle against Communism”. Його знали і шанували генерал-хорунжий Армії УНР Олександр Загродський; старшина Армії УНР, художник Микола Битинський, автор проєкту Хреста Симона Петлюри; секретар Капітули Залізного Хреста Іван Винник, редактор журналу “Українське козацтво” сотник Антін Кущинський, генерал УНА Павло Шандрук та багато інших.
У 1967 р. за проєктом д-ра Юрія Подлуського видано Хрест Карпатських Січовиків. За його участі побачили світ Побратимська відзнака УВК, Хрест УВК з мечами та без них. На замовлення українських комбатантських організацій у 1960-х Юрій Подлуський перевидав низку відзнак для колишніх українських вояків, а також відзнаку VI стрілецької дивізії, Хрест Директорії та інші. Це лише маленька частка величезного поля діяльності людини, що присвятила своє життя збереженню матеріальної культури України. А ще Юрій Подлуський зібрав паралельно велику колекцію чорнобильських нагород та відзнак.
На початку 2013 р. пан Юрій подарував музею рояль, який належав його двоюрідній сестрі – видатній піаністці львів’янці Любці Колессі, яка здобула блискучу музичну освіту у Віденській академії музики. Його хрещеним був професор Олександр Колесса, батько піаністки, талановитий мовознавець і літературознавець, поет, дипломат і депутат австрійського парламенту. Серед родичів п. Юрія – єпископ Іоан Ступницький, полковник УНР Борис Палій-Неїло, генерал польської армії Іван Ромер…
Український національний музей у липні 2015 р. відкрив виставку, присвячену 150-річчю від дня народження митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Експозиція складалася з особистих речей митрополита: колекції хрестів, нагород, 2 перснів, чаші, митрополичого жезла. Ці реліквії, а також колекцію нагород Василя Вишиваного (Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінген) передано музеєві.
За меценатську діяльність д-р Юрій Подлуський нагороджений грамотою від Блаженнішого Святослава (Шевчука), глави УГКЦ.
Вічна слава!
Історичний клуб “Холодний Яр”
Світлина Вахтанга Кіпіані |
