Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Холодноярець Сергій Полікша


У кінці листопада 1970 р. українська громада у Вінніпезі, а разом з нею вся наша спільнота в Канаді та у вільному світі стратила ще одного культурного і громадського діяча, що його важко буде заступити.
Дня 24 листопада 1970 р. в лікарні у Вінніпезі, після короткої, але важкої недуги відійшов у вічність загально відомий і люблений бл. п. Сергій Полікша, бувший старшина Української Визвольної Армії, один з будителів Волині, керівник театральних груп, співак і актор та виховник молоді й акторського нарібку в українській вінніпежській громаді.
Народився у Києві в сім’ї Бориса і Мотрі Полікшів. Мама з дому Грунченко походила зі старого роду городового козацтва (прадід Грунько). Батька розстріляли за “Єжовщини” в 1938 році. Гімназію (середню школу) відвідував у Черкасах і просто із шкільної лавки пішов у повстанці в Холодному Ярі до отамана Пивоваренка (був начальником кулеметної команди у григор’євського отамана Федора Уварова, який об’єднався зі збройними силами Холодного Яру; про перебування в Холодному Яру залишив яскравий спомин. – Ред.). З хвилиною створення регулярної армії У.Н.Р. вступив в її ряди і був у Третій [Залізній] дивізії полковника, а згодом генерала [Олександра] Удовиченка, стрільцем-кулеметчиком на тачанці.
З відступом Армії на захід був інтернований у Каліші. Там скінчив Юнацьку підстаршинську школу в ранзі хорунжого. Був нагороджений Лицарським Хрестом Симона Петлюри з відповідною грамотою.
Вийшовши з табору, подався на Волинь і тут почав свою культурно-освітню працю. Помагає у праці Товариства “Просвіта”, засновує нові, організує драматичні гуртки, грає в театральних ансамблях А. Дубіновського (тепер священик в Англії) та М. Зінченка. Мав добрий, ліричний тенор, співав у мандрівному чоловічому хорі під диригентурою Созонтія Кальмуцького; працював у Культурно-Мистецькому Клюбі, був секретарем у товаристві “Українська Школа” в Рівному. В Золотієві (біля Рівного) організував драматичний гурток, з яким давав часті вистави на місці та виїздив в околиці.
У цей час, як грали “Наталку Полтавку”, познайомився на сцені з Антоніною і з нею одружився. Обоє любили театр і хор і продовжували працю у тій ділянці під час большевицької, а згодом німецької окупації України, що на Волині прибрала особливо гострі форми. Був ув’язнений, та вдалося при помочі добрих людей врятуватися перед розстрілом.
У 1944 р. з дружиною і донею Галиною залишають рідні землі і через Карпати мандрують до Австрії. В м. Штокерау біля Відня працював на фабриці в новонабутому фаху електрозварювача; згодом переїжджають до Баварії, спочатку мешкають у м. Фільсбібурґ, а потім у таборі Ляндсгуті. Тут зорганізовує гурток аматорів сцени і взагалі бере активну участь у громадському і політичному житті “та­борової України”.
В червні 1948 р. переїхав з родиною до Канади, де майже рік був у Саскачевані, а під кінець 1949 р. переїхав до Вінніпегу. Тут включається в громадську і культурну працю, організовує драматичний гурток при “Інституті Просвіта”, з яким працює довгі роки. Пізніше зорганізував драматичний гурток при Соборі Св. Покрови, який також відзначився успіхами у Вінніпезі й околиці. Два літа викладав драму на курсах українознавства при Колегії Св. Андрея.
Взагалі, бл. п. Сергій Полікша був “молодий духом”, і тому молодь його любила, а він любив працювати з нею. З дружиною постійно працювали в Товаристві “Волинь” і в Інституті дослідів Волині. На “хліб насущний” заробляв у Вінніпезі, спочатку у фірмі “Перт”, водночас скінчив курси противогневого інженера 3-ї кляси.
Був людиною скромною, лагідної вдачі, доброго серця, кришталево-чистого характеру. Обоє з дружиною зразково виховали свою дочку Галину, заміжню за мистцем Романом Ковалем. Тішився ростом і поступами свого внука-пластуна Богдана. Для кожного мав розкриті двері своєї гостинної хати, щире серце і жертвенну та помічну руку. Громада Св. Покрови, де Покійний був членом, буде довго відчувати його втрату.
Дня 27 листопада 1970 р. в соборі Св. Покрови настоятель прот. С. Кішок у сослуженні протопресв. С. Геруса і свящ. С. Ярмуся та при участі Владики Бориса, членів родини і багатьох приятелів і знайомих відслужив панахиду. Похорон з Св. Літургією відбувся з цієї ж церкви у суботу 28 листопада. Похоронено бл. п. Сергія на православній секції цвинтаря “Ґлен Іден”.
У глибокому смутку залишилися дружина, дочка, зять, внук. В Україні залишилися сестри Лена і Ольга (Нуся згинула під час обстрілу Черкас) і брат Михайло.
Вічна йому пам’ять!

Ілля ОНУФРІЙЧУК
Дж.: Онуфрійчук І. Ті, що відійшли від нас. Бл. п. Сергій Полікша// Літопис Волині. – Вінніпег, 1972. – Рік Х – ХІ. – Ч. 10 – 11. – С. 167 – 168.
Особливості мови збережено.



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віра САВЕНОК (Чернігів) – 450 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 700 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ