У серії “Видатні українці” бібліотеки Історичного клубу “Холодний Яр” вийшла дивовижна книга Романа Коваля “Жінки у Визвольній війні. Історії, біографії, спогади. 1917–1930” (Київ: В-во Марка Мельника, Історичний клуб “Холодний Яр”, 2020).
Це унікальне видання є, по суті, першою спробою зібрання та систематизації значного обсягу найрізноманітніших матеріалів (документи, спомини, нариси, світлини) про славних українок-революціонерок, які в буремні роки доби УНР і подальшої російсько-більшовицької окупації поруч із чоловіками виборювали вільну Україну в лавах оборонців Української держави, виявляючи чудеса хоробрості, відваги, розсудливості та милосердя. Тим, що вміли і воювати, і гоїти рани, бувши військовими командирами, отаманшами, розвідницями, зв’язковими, підпільницями, сестрами милосердя, присвячено понад 400 сторінок великоформатного видання, у якому крізь призму жіночих доль представлено один із найвеличніших і найтрагічніших періодів в історії України.
Книга починається статтею сірожупанника, графіка Павла Ковжуна “Українська жінка в огні революції”, яка вперше побачила світ у 1939 році в емігрантському виданні “Свобода”. У ній автор зазначає: “Ми зробимо величезну кривду наступним поколінням, коли не передамо їм того, що ми бачили, що ми пережили, що ми знаємо про ті часи й події”. І в цьому контексті особливу увагу він звертає на “українських геройок”, про яких так мало збережено спогадів: “Ми виступаємо з дуже вбогим матер’ялом про жінку-революціонерку, про жінку-вояка, так, наче б жінка, наша українська жінка, відважна і смілива, не брала тієї участи в найбільшому національному і соціальному зриві…”
Здається, на етапі 100-річчя Української революції книга Романа Коваля “Жінки у Визвольній війні”, що видана коштом Союзу українок Америки, значною мірою заповнює цей пробіл. У ній на основі документів ГДА СБУ, ЦДАВО України, закордонних архівів, численних еміґрантських джерел і приватних архівів подано історії, біографії, спогади, щоденники, свідчення, а також неповний список понад 350 учасниць Визвольної боротьби 1917 – 1930 років. Зокрема, у цьому добротному фоліанті можна знайти оповіді про хорунжу УГА Катерину Горбай (див. фото з обкладинки книги), легендарну отаманшу Марусю Соколовську, хоробрих воячок Тіну Пекарчук, Світлану Харченко, Юзефу Лисогор, Марію Волосевич, Ганну Осадчу, героїчних підпільниць Віру Бабенко (мешканка Веселих Тернів на Криворіжжі), Марію Бесарабенко-Трейко, сестер милосердя Галину Ліневич, Ірину Шміґельську-Климкевич, Марію Волосевич, Марусю Заржицьку та інших.
Дуже цікаві маловідомі факти із життя дружин і доньок українських провідників і командирів – Єлизавети Скоропадської, Марії Болбочан, Лариси Петлюри, Ярини Гризло, Насті Терпило, дружини Нестора Махна Галини Кузьменко. Не оминули Роман Коваль та упорядники книги Владислав Карпенко і Юрій Юзич й постаті письменниць-борчинь – Галини Журби, Хариті Кононенко, Олени Теліги, Софії Русової, Лідії Горбачевої, Наталки Лівицької-Холодної, Юлії Кіцери, Тетяни Михайлівської-Цимбал, Людмили Старицької-Черняхівської та Валерії О’Коннор-Вілінської. У книзі подано також чимало біографій членкинь Союзу українок першої половини ХХ ст. Окремими розділами книги ідуть ще й фотододатки – до списку учасниць Визвольної боротьби 1917 – 1930 рр. і 1914 – 2014 рр., у яких розміщено світлини з українських архівів і бібліотек, збірок старшин УСС та Армії УНР, приватних архівів та емігрантських видань.
Це неймовірне зібрання, яке можна сміливо назвати історією українського героїчного жіноцтва, здатне захоплювати, дивувати і надихати – як жінок, так і чоловіків. І особливо може бути корисним для української юні, якій сьогодні так потрібен яскравий приклад справжнього громадянства, патріотизму, героїчної звитяги і самопожертви, що сторіччя тому демонстрували українські жінки на полі бою, у льохах і катівнях денікінських контррозвідок і більшовицьких “чрєзвичайок” у боротьбі “за краще завтра Нації”.
Володимир СТЕЦЮК, журналіст, Кривий Ріг
Газета “День” |
