До 95-ї річниці загибелі
3 жовтня 1925 р. від ран, отриманих у бою, помер сквирський отаман Шкурко – Антон Юхимович Шкарбуненко. Його загін з 1920 р. діяв на Сквирщині й частині Бердичівщини. Він здійснив “десятки терористичних актів, а саме: розгром совустанов, пограбування держпідприємств і установ, а також кількасот вбивств, як совслужбовців, [так] і партійців”.
У свій останній рейд на окуповану Батьківщину він вирушив 23 вересня 1925 р. о 1-й годині ночі. Невеличкий загін із чотирьох бойовиків перейшов кордон у районі м. Корця і попрямував до Сквири…
30 вересня 1925 р. післяобідню тишу в передмісті Сквири Раднянівці раптово розірвали постріли. Будинок Северина Підлісного, у якому переховувались повстанці, був оточений чекістами і красноармійцями на чолі з т. в. о. начальника Білоцерківського окружного відділу ҐПУ Черноусовим, уповноваженим з б/б (“боротьби з бандитизмом”) БЦО ҐПУ тов. Баші та командиром 298-го полку Зєлєнцовим. Бій тривав понад дві години. Гранати кидали з обох сторін. Від них загорілися будинок і сарай. Хлопці змушені були йти на прорив.
Северина Підлісного вбили, коли він вискочив зі своєї хати з гранатою в руці. Корнієвський, Загорулько та Шмалій загинули при переслідувані їх на городі між передмістям Раднянівкою і Липовецькою вулицею.
Антон Шкарбуненко теж вибіг з хати з гранатою в руці. Він заскочив на підводу і почав скидати з неї мішки, при цьому розірвалась бомба, яку він тримав у лівій руці. З відірваною рукою він побіг, сховався в річці, де по шию у воді сидів близько 2 годин, поки не стемніло. Вийшовши з річки, ослаблений від втрати крові, Шкурко з великими труднощами пройшов ще близько 2 верст і вліз через вікно в хату, де був затриманий і привезений в лікарню.
У звіті Черноусов зазначив, що повстанці тяжко поранили комвзводу Крівєнкова і співробітника Білоцерківського ҐПУ Фадєєва, легко поранили красноармійця.
Хата і сарай Підлісного згоріли вщент. Після того як завалилася стеля хати, ще протягом півгодини всередині лунали вибухи набоїв і гранат...
Антон Шкарбуненко втратив багато крові, а відкриті рани від перебування в тванистій річці сильно забруднилися, що викликало подальший швидкий розвиток гнильного зараження. Привезли його до лікарні пізно увечері. У нього було відірвано частину передпліччя, мав він і численні поранення лівої ноги та обличчя внаслідок вибуху бомби. Лікарі робили все, аби привести отамана до свідомості, щоб допитати. 3 жовтня Шкурка почали допитувати. Чекіст так описав умови допиту: “До цього додаю протокол допиту бандита Шкурка-Шкарбаненка (правильно: Шкарбуненка. – В. К.) Антона Юхимовича, зробленого мною у присутності нарсудді 9-ї діл. т. Золотаревича і голови райвиконкому Сквирського району т. Кононовича 3 жовтня ц/р з 16 до 20 години, а о 21 годині 43 хвилини Шкурко-Шкарбаненко помер.
Допитати його детальніше не було можливості, оскільки через тяжкий стан він мені відповідав періодично по декілька слів, а іноді нічого не відповідав на мої запитання, обіцяючи сказати «завтра». Уповноважений з б/б”.
3 жовтня співробітником ҐПУ Корнелішиним у в’язниці під час спроби втечі був убитий повстанець Шкурка – Демедь Возбранний. 4 жовтня 1925 р. о 19-й годині тіла 6 повстанців: Антона Шкарбуненка, Семена Корнієвського, Федора Загоруйка (Загорулька), Петра Шмалія, Северина Підлісного та Демедя Возбранного були поховані чекістами у Сквирі.
Про Антона Шкарбуненка мало що відомо. Знаємо, що в нього було два брати: Іван та Федір, а батька звали Юхим Данилович. Чекісти у обвинувальному вироку щодо “банди” Шкурка-Шкарбуненка писали: “Добуті в 1923 році при ліквідації банди «Трейка» документи, зокрема рапорт Шкурка на ім’я Партизансько-Повстанських Сил на Сквирщині про вбивство двох красноармійців, рапорт про його наліт на Шамраївську міліцію, рапорт про розстріл красноармійця, акт його про пограбування Шамраївського волвиконкому, наказ командиру терзагону № 2 за підписом Трейка, статут терзагону партизансько-повстанських сил на Сквирщині про знищення комуністів, агентів Чрезвичайних комісій та інших працівників, доповнення до статуту терзагону при польовому штабі названих повстанських сил на Сквирщині з достатньою переконливістю характеризують роль Шкурка та його банди як організацію контрреволюційно-терористичну, і, крім того, встановлено, що походженням із громадян м. Сквири Антон Юхимів Шкарбуненко з 1921 року вступив до банди «Трейка», що оперувала тоді на Сквирщині, й був призначений начальником терзагону”.
Світлин отамана у справі нема. Є тільки довідка, що фотокартки загиблих будуть надіслані до Білоцерківського ҐПУ. В архівній справі є опис Антона Шкарбуненка, зроблений підпільником Остапом Куцюком: “В даний час Шкурко ходить у кожушку чорному або в жовтому, а то й у плащі. Шапки різні бувають – і чорні, і сірі. Бороду та вуса голить і навіть голову іноді голить. Сам він рудуватий, років йому 26 – 28”. Про озброєння повстанців Куцюк сказав таке: “В них у кожного по два револьвери-маузери і по гвинтівці. У кожного сумка на плечах з набоями. Набоїв багато в них. Набої вони дістають у м. Сквирі”. Якось Куцюк запитав отамана Шкурка, де вони бувають, на що Антон сердито відповів: “Не твоя справа, хай тебе не цікавить моя дорога!”
В основу цієї розповіді лягли документи ГДА СБУ (спр. 12933 в 3 томах).
Слава отаманові Шкурку та його товаришам, які боролись до осені 1925 року!
Владислав КАРПЕНКО, Історичний клуб “Холодний Яр” |
