Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Газета `НЕЗБОРИМА НАЦІЯ`
Головне меню



Пошук




Архів газети

  Архів за 2024 рік:


Передплата

Untitled Document

“Незборима нація” – газета для тих, хто хоче знати історію боротьби за свободу України. Це газета, в якій висвітлюються невідомі сторінки Визвольної боротьби за незалежність.
“Незборима нація” може стати неоціненним другом вчителя, школяра, студента, історика, краєзнавця, кожного, хто цікавиться героїчною і трагічною історією нашої Батьківщини.
Газету можна передплатити у будь-якому відділенні пошти:
Наш індекс – 33545
Індекс 87415 – для передплатників Донецької та Луганської областей.
Не забудьте передплатити “Незбориму нації” і для бібліотек та шкіл тих сіл, з яких ви вийшли.

Друзі, приєднуйте нових передплатників “Незборимої нації”.



Дружні сайти

   
   
   
   
   
   
   


Міхновський на 1-му Українському військовому з’їзді


Після Всеукраїнського Національного Конгресу – Перший військовий з’їзд.
Ідемо вдвох з Олексою Мельником. Він, як репортер “Нової Ради”, має своє місце, я – лізу в гущу шинелів під самісеньку стелю одної із саль Педагогічного Музею, що нагадує університетську авлю (залю, зал. – Ред.).
Атмосфера наелектризована, надихана жагою. Це реакція українського живла на московську безличність.
Саме відчитано телеграму Петербурзької Ради робітничо-селянських депутатів, яка в облесливій формі забороняє творити українські військові відділи та відкладає цю справу до всеросійського військового з’їзду.
Саля двигтить стогрудим обуренням і гнівом.
Зір мій перебігає по масі чуприн здовж салі до того місця, де стоїть професорська катедра. Там Винниченко навперейми з Петлюрою умовляють одягнений у шинелі чорнозем України не робити бешкету – не давати надто різкої відповіди петербурзькій Раді.
За всяку ціну намагаються живловий зрив нації, її розгін та гідність убгати в “загальне добро революції”.
Уперше бачу Петлюру. Невелика, струнка постать, із русявим волоссям, приємним обличчям. Говорить щиро, із запалом. Проте відчуваю, що мене пориває хвиля обурення:
– І якого біса вони панькаються з тими московськими “братами”?
– Зараз говоритиме Міхновський, – каже хтось.
Помічаю близько коло себе [Василя] Химерика та [Валентина] Отамановського, колишніх товаришів із “Союзу Городів”. Отамановський тремтить також із люті.
Внизу на салі, де мовниця, стоїть широкогруда постать у вояцькім однострої. Високе чоло, довгі чорні вуса.
– Хто це? – питаю в Отамановського.
– Та ж Міхновський!
Говорить. Голос доволі різкий, і не має тої привабливої гнучкости, що Петлюрин. Слова падають, як відламки рубаного дуба.
– Муром китайським відмежовуватися від Московщини. Раз на все рвати з москалями, а не “підтримувати контакт” із ними. Україна повинна бути самостійна, а не автономна. Військо, армія, а не федерація!..
Крик заливає салю. Ворохобня. Фронтовики підводяться з місць в якімсь захопленні. Руки вимахують у повітрі:
– Слава!
Кричу також, пірвана несамовитим захватом.
Знову на мовниці стоїть Винниченко. З піною на вустах накидається на передбесідника.
– Виступати проти російської революційної демократії – це злочин, чорносотенство, ми тільки з царизмом російським воювали; з народом російським, з демократією – ніколи. Сором, ганьба!..
Знову схоплюється буря. Гнів, хвилювання, протести. Знову говорить Міхновський, по ньому Петлюра.
Повітря згусло, насичене віддихами й людською пристрастю. Поволі стихає. Перерва.
Хвиля шинелів виносить мене на коридор. Коло дверей надибую [Олексу] Мельника.
– Ось, – каже, – Міхновський. – Ходім, послухаємо.
Серед вояків палко говорив огрядний старшина.
– Ну, чому ж вони не хотять зрозуміти цього? – питає молоденький хлопець у шинелі з обличчям інтелігента. – Адже ж це таке просте, ясне...
– Для нас з вами просте, бо ми думаємо по-українськи, – тепло посміхається Міхновський і кладе на плече юнакові руку. – А вони думають “по общерасейськи”. Колись зрозуміють також, Біг дасть!
– Коли?
– Швидко, москалі самі навчать.
Юрба пливе, тручає нас і розділює. Гублю Міхновського й юнака серед моря шинелів. Гублю й не здибую вже ніколи.
Вал років перекочується по всьому. Зникають образи й люди. Міхновський накладає на себе руки під большевицьким ярмом. Петлюра гине з руки московського наймита-жида. Сумує історія над марно страченим життям людей і їх змаганнями.
Але ідеї, кинені людьми, всмоктуються в кров і живуть уже живим життям у кожнім атомі народу. Стають органічним складником його крови.
“...Широко беручи справу, кожна проблема української політики повинна бути з’ясована з погляду військових інтересів, оборони нашої держави”, – каже кілька років пізніше Симон Петлюра.
На ту ж нуту починає співати тепер навіть Винниченко.
Міхновський згас. Згасло все на обрії Українських визвольних змагань. Не може згаснути в моїй пам’яті тільки образ людини, що ясно й просто, твердо й переконливо проголосила раніш за всіх те гасло, яке стадо нашим національним українським “Вірую”. В тому вся його велич і невмирущість у нашій історії. Міхновський – то була перша вогнева стріла, що пронизала небо нашої волевої свідомости.

Галина ЖУРБА
З книги “Жінки у Визвольній війні. 1917 – 1930”



Історія Визвольних змагань

Роман КОВАЛЬ
Багряні жнива Української революції
Яків ГАЛЬЧЕВСЬКИЙ
З воєнного нотатника
Юрій ГОРЛІС-ГОРСЬКИЙ
Холодний Яр
Роман КОВАЛЬ
За волю і честь
Роман КОВАЛЬ
Коли кулі співали
Упорядники Роман Коваль і Віктор Рог
Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу
Роман КОВАЛЬ
Отаман Зелений
Роман КОВАЛЬ
ФІЛОСОФІЯ СИЛИ Есеї
Відбитка з "Нової Зорі"
ПОХОРОНИ начального вожда УГА ген. Мирона ТАРНАВСЬКОГО
Роман КОВАЛЬ
Нариси з історії Кубані
Роман КОВАЛЬ
Ренесанс напередодні трагедії
Роман КОВАЛЬ
Філософія Українства
Зеновій КРАСІВСЬКИЙ
Невольницькі плачі
Роман КОВАЛЬ, Віктор РОГ, Павло СТЕГНІЙ
Рейд у вічність
Роман КОВАЛЬ
І нарекли його отаманом Орлом


Радіопередача «Нація»

Автор та ведучий Андрій Черняк

Холодноярська республіка
Роман Коваль&Віктор Рог
Ким були невизнані нацією герої?
Роман Коваль
Про Кубанську Україну.
Роман Коваль
Про національну пам’ять.
Роман Коваль
Операція "Заповіт" Чекістська справа №206.
Роман Коваль
Україна в І-й світовій війні.
Роман Коваль
Українці у ІІ-й світовій війні.
Роман Коваль
Долі українських козачих родів.
Роман Коваль
Так творилось українське військо.
Роман Коваль
Кубанська Народна Республіка.
Роман Коваль



«За Україну, за її волю!»

Авторська передача президента Історичного клубу «Холодний Яр» Романа Коваля «За Україну, за її волю!»


Подяка

Сердечно дякуємо за підтримку газети “Незборима нація”!
Сердечно дякуємо за підтримку
газети “Незборима нація”!

Іван КАЧУРИК – 400 грн
Віра САВЕНОК (Чернігів) – 450 грн
Віктор ДРУЗЬ  (с. Зорине, Сумщина) – 500 грн
Ігор СМЕТАНСЬКИЙ (м. Калуш) – 700 грн
Олександр РИЖЕНКО (Київ) – 2000 грн

Передплачуйте газету “Незборима нація”

Передплатний індекс – 33545.
Для Донецької і Луганської областей – 87415.
Ціна – 95 грн на рік.
Читайте, передплачуйте!





03049, Київ, вул. Курська, буд. 20, пом. 14. Т/факс:242-47-38 e-mail: Koval_r@ukr.net, kovalroman1@gmail.com Адмін розділ