20 лютого 2020 р. спочив Микола Литвин. 4 березня йому виповнилося б 77 років.
Кобзар, композитор, письменник, журналіст. Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Республіканської премії ім. Івана Нечуя-Левицького, літературно-мистецької премії ім. Олени Пчілки, літературно-мистецької премії ім. Володимира Косовського.
Він один з перших, ще наприкінці 1980-х, публічно співав Гімн України!
У 1993 р. Тернопільська обласна рада встановила стипендію ім. Миколи Литвина для студентів-бандуристів, які навчаються в Тернопільському музичному училищі, та студентів-тернопільців, що студіюють гру на бандурі у вишах України.
Усе життя Микола Литвин боровся за збереження кобзарства та української визвольної пісні. У його репертуарі понад 250 творів.
Ось короткий Миколин спогад, який свідчить про світобачення: “Була холодна зима 1964 року. Як нині пригадую перон залізничного вокзалу. Я сходжу з потяга, а в мене болять вуха. Навколо чую українську мову!!! А вона мені така мила і така рідна! Це ж моя Материнська мова. А тут, у Тернополі, говорять українською. Я, наївний, подумав: «А може, то тільки на вокзалі селяни розмовляють рідною мовою?» Зайшов в аптеку, потім у кафе… Боже, як я помилявся! Довкола звучить моя рідна мова!!!”
Микола Степанович Литвин народився 4 березня 1943 р. в с. Федорівці (нині с. Весняне Добровеличківського району на Січеславщині). Він молодший брат кобзаря Василя Литвина, який відійшов у засвіти три роки тому. Обидва не раз брали участь у вечорах пам’яті українських героїв, які проводив Історичний клуб “Холодний Яр”, зокрема і у вшануваннях героїв Холодного Яру.
У молоді літа брати виступали дуетом. Свідки кажуть, що це було неперевершено.
Радіємо, що в історії нашого народу були брати Литвини. Вічна Їм пам’ять і подяка за збереження і могутній розвій кобзарства.
Козакам слава!
Історичний клуб “Холодний Яр” |