23 грудня в конференц-залі редакції загальнонаціональної газети “Український інтерес” відбулася перша презентація збірника наукових і науково-популярних статей “Коліївщина: право на повстання”. Побачив він світ з нагоди 250-ліття національно-визвольного повстання 1768–1770 років. Участь у заході взяли співавтори книги – почесний краєзнавець України, член Історичного клубу “Холодний Яр” Євген Букет, доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України Тарас Чухліб і доктор історичних наук, професор Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя Євген Луняк, – а також член Історичного клубу “Холодний Яр” кобзар Тарас Силенко, дослідник Чигиринського краю Олександр Солодар, композитор Андрій Бондаренко, журналісти та блогери “Українського інтересу”.
У Європі право на повстання (jus resistendi, право на революцію, право опору) було зафіксоване ще у “Великій хартії вольностей” 1215 року – першому юридичному документі, у якому закладено основи концепції прав людини.
Статути Речі Посполитої від Мельницького привілею Олександра Ягеллончика 25 жовтня 1501 р. до Конституції 3 травня 1791 р. також передбачали право опору. Тож багато разів “Військо Запорозьке… змушене було кров’ю і відвагою боронити цілісність своїх прав, і цій обороні сам Бог, месник, сприяв”.
Повстання надвірного козацтва в Україні проти тиранії та гноблення українського населення польською шляхтою та євреями-орендарями, спричинених окупацією території Війська Запорозького Річчю Посполитою 1714 року, цілком вписувалося в тогочасну модель захисту прав і свобод людини.
Збройний опір українців Речі Посполитій через брутальне порушення їхніх прав і свобод був гідною відповіддю гордого народу. Коліївщина (1768–1770) як соціально-національна революція сумірна з Війною за незалежність США (1775–1783) та Великою французькою революцією (1789–1799). Але, на відміну від них, повстання за козацьку республіку не увінчалося перемогою. Поразка на півтора століття зняла з порядку денного світової дипломатії питання існування Української держави. Вона не дала змоги об’єктивно оцінити ту потугу, яку вніс цей рух у всесвітню історію, ті зерна, які посіяло це рушення проти поневолення. Попри трагічність для українського народу, Коліївщина стала цивілізаційним рубіконом, після якого право людини на свободу, незалежно від національності, віри, волевиявлення, вийшло на перше місце.
До збірника “Право на повстання: Коліївщина” увійшли три дослідження про Коліївщину визначних істориків минулого – Костя Широцького, Осипа Гермайзе і Гната Хоткевича, а також дослідження сучасних науковців. Видання побачило світ у видавництві Марка Мельника, члена Історичного клубу “Холодний Яр”.
Коліївщина є невід’ємним складником національної пам’яті і самоідентифікації українців. Прийде час, коли її лицарі-провідники посядуть гідне місце в національному пантеоні творців української державності.
Нашим прапрадідам слава! |
