“Жінки у Визвольній боротьбі”
У січні 2020 р. має побачити світ т. 3 енциклопедії “«Подєбрадський полк» Армії УНР”. Пропонуємо до уваги біографію видатної, але, на жаль, забутої особистості – воїна-митця Марії Стовбуненко-Заїченко
СТОВБУНЕНКО-ЗАЇЧЕНКО Марія (20.07.1900, м. Кишинів Бессарабської губ., тепер Молдова – після 1927). Просвітянка, повстанець отаманів Овсія Гончара та Дмитра Соколовського (1919), військовий урядовець, козачка полку Чорних запорожців Армії УНР, скульптор, учителька.
Дружина сотника Олександра Стовбуненка-Заїченка. У “Життєписі” зазначала: “Виховувалася з 1907 року в школі Св. Серця в Парижі, пізніше переїхала до м. Требіша в Прусії, де вчилася до 1910 року. Звідти переїхала до Львова, де вчилася в роках 1911-13 в сс. (сестер. – Ред.) Назаритянок, від яких в 1914 році повернулася до Парижу (школи Св. Серця), де закінчила 5 класів ліцею. Того ж року поїхала до родичів у Славуту. З вибухом війни залишилася там, де перейшла до 7 кляси комерційної школи. З евакуацією цієї школи до Лохвиці я перейшла, як дочка вбитого на Далекому Сході старшини, до Київського Маріїнського інституту. Іспит зрілости за 8 класів здала в 1918 р. в Білій Церкві в гімназії імени Бориса Грінченка. Після цього працювала в місцевій «Просвіті». Після окупації повіту московською владою я вступила в партизанські частини ([Овсія] Гончара, [Дмитра] Соколівського), в складі яких брала участь в боях за Волю Народу. Після поранення під Брацлавом в складі 2 Київського коша приймаю посаду урядовця в Могилівському повітовому комісаріаті (1919 р.), а згодом вчительки в с. Комарниці Могилівського повіту. Перенесла плямистий тиф. В 1920 р. поступила урядовцем у Бердичеві до мобілізаційного відділу, після його розформування перейшла на цю ж посаду до Овруцького повітового військового начальника. Це управління було розформоване після заняття ворогом міста і увійшло до складу Дієвої армії. Я залишилася в ній як козак і брала участь в бойових операціях до 20 листопада 1920 року. В інтернуванні працювала урядовцем у відділі зв’язку для ведення кореспонденції на чужих мовах. У таборах Вадовиці та Стрілкові працювала в художніх студіях при культурно-освітньому відділі, де готувалася до вступу в Академію мистецтв у Кракові. В 1922 році прийнята на різьбярський курс цієї Академії. 15 липня 1924 року”.
“Приїхав [Олександр] Стовбуненко до Кракова не сам, – розповідав художник Василь Перебийніс, – а з «козаком» Марком. «Козак» Марко – це була жінка, що служила в курені пластунів при 1-м полку кавалерії «Чорні запорожці» («чорношличники»). Це була колишня баронеса, якої чоловіка й дітей розстріляли большевики в її присутності, а вона втекла й платила большевикам за смерть смертю. Поступив Стовбуненко на відділ скульптури до проф. Лящка (до 1911 р. у Костянтина Лящки навчався скульптор, січовий стрілець Михайло Гаврилко. – Ред.). На той же відділ поступила і вона – тепер його жінка. Їм не особливо щастило. Народилася в них дитина, але померла. Мусіли важко боротися за кусок щоденного хліба, і це не давало їм можливости щодня відвідувати Академію. По деякому часі при помочі наших людей організують вони нелегальну переправу з Польщі до Чехо-Словаччини. Так без віз вони пробралися в Прагу, де отримали стипендії й продовжували свої мистецькі студії”.
3 жовтня 1924 р. зарахована на екон. підвідділ екон.-кооп. відділу УГА в Подєбрадах. У кабінеті хліборобства УГА були її роботи: “Бездоганної якости гіпсові моделі корінеплодів, які не одного гостя у блуд увели, роботи пань Олени Рейтеревої і Стовбуненківної”. Є згадка про неї як про студентку 3 семестру (1928).
Військовий інвалід. Хворіла. Через поганий стан здоров’я не змогла закінчити навчання. Учителювала на Підкарпатській Русі. Жила з чоловіком Олександром в с. Апшиці (округ Рахів). Діти: Василь (25.12.1926), Світослав (29.11.1928), Одарка (3.09.1930), Калина-Мая (16.05.1933). Козачкам слава!
Роман КОВАЛЬ, Віктор МОРЕНЕЦЬ, Юрій ЮЗИЧ
Історичний клуб “Холодний Яр” |
