На допомогу вчителеві
Хто скаже, до кого краще ставилися українці – до москаля чи до чорта? Давайте заглянемо до фольклорної скарбнички нашого народу.
Ось кілька прикладів із книжки Матвія Номиса “Українські приказки, прислівья и таке інше”:
Бреше як москаль.
Москаль тоді правду скаже, як чорт молицця стане.
На вовка помовка, а москаль кобилу вкрав.
Москаль ликом чваницця й кожному під ніс з ним пхається.
Хоч добрий чоловік, а москаль.
Тату, лізе чорт у хату. Дарма, [донечко], аби не москаль.
З москалем бувай, а камінь в пазусі тримай.
Хоч убий москаля, то він зуби вискаля.
Хоч би москаль з неба – вірити йому не треба.
Не великий москаль, та страшний.
Цю правду пізнали на собі наші хлопці, яких москалі взяли в полон.
А яке уявлення мали наші прабатьки про чортів? “В уяві українця, – писав видатний етнограф Степан Килимник, – чорт – це сміхотворець, з яким можна й у карти грати, і за стіл сісти, і обдурити його, посміятися з нього, пожартувати”.
Микола Гоголь саме таким вивів чорта – веселим шалапутом, який залюбки спілкується з людьми, допомагає їм розширювати межі своєї свідомості. У книжці “Прислів’я і приказки” (упорядник Михайло Пазяк) я прочитав усі прислів’я про чортів, а їх там було сто сорок три. І відкрив для себе, що український народ цілком доброзичливо ставився до чортів, принаймні з гумором, без ненависті. Ось кілька приказок:
Не бійся чорта, але злого чоловіка.
Великої кривди і чорт не робить.
Взяв чорт колиску, хай бере й Івася.
Всюди коло церкви чорт каплицю ставить.
І чортові треба часом свічку запалити.
Нам хоч чорт, аби яйця ніс.
Де чорт нічого не втне, туди бабу пошле.
Від чорта відхрещуся, а від тебе, [жінко], ні.
Не такий страшний чорт, як його малюють.
То, дітки, до кого краще ставився український народ – до москаля чи до чорта? Скажіть, кому яка приказка найбільше сподобалася?
Підготував Роман КОВАЛЬ |
