Чому сільський голова зволікає з вшануванням земляка-героя?
Спочатку – світлина і коротка біографія героя:
СИНІЛЬНИК (СИНЕЛЬНИК) Михайло Демидович (21.11.1897, с. Підгірці, тепер Обухівського р-ну Київської обл. – 14.03.1964, м. П’єштяни, Словаччина). Військовий, інженер-агроном (21.05.1932); козак бойового куреня Всеукраїнської ради військових депутатів (01.1918), Запорозького загону (02.1918) та 2-го Запорозького полку (до 12.12.1918), козак і полковий писар Наливайківського куреня 1-ї Запорозької дивізії (12.12.1918 – 1.07.1920); звання – підстаршина Армії УНР.
“Під час наступу большевиків на Київ [під командуванням Мих. Мурайова] в складі бойового куріня Всеукраїнської ради військових депутатів брав участь по обороні м. Київа, з яким і відійшов з Київа, та вступив до Кошу низового війська запорозького (Запорозького загону ген. Костянтина Прісовського. – Ред.). З кошем наступав на ст. Коростень, м. Бердичів, а відтак з німцями – на Київ. Після здобуття Київа переведений до 2 пішого Запорозького полку [Петра Болбочана], де перебував до 12 грудня 1918 р. на посаді козака”. Учасник Першого зимового походу. Лицар Залізного хреста. Закінчив агр. підвідділ агр.-ліс. відділу УГА в Подєбрадах (ширшу біографію буде опубліковано в т. 3 енциклопедії Визвольної боротьби “«Подєбрадський полк» Армії УНР” Романа Коваля, Віктора Моренця і Юрія Юзича; книжка має вийти до кінця року).
А тепер – історія про ставлення наших сучасників до героїв минулого.
19 червня 2019 р. я від імені Історичного клубу “Холодний Яр” написав листа голові Обухівської РДА Михайлові Письменному з пропозицією спільно вшанувати козака-болбочанівця М. Синільника. “Хочу звернути Вашу увагу, Михайле Івановичу, – зазначалося у листі, – що Залізний хрест, яким нагороджено М. Д. Синільника, є найвищою нагородою в Армії УНР, її можна прирівняти до Героя України. Було б справедливо, якщо іменем героя буде названо вулицю в його рідному селі, встановлено меморіальну дошку, а в підгірській та великодмитрівській школах зробити стенд із його біографією і світлиною. Був би вдячний, якби пам’ять героя було вшановано і в Обухові в той чи інший спосіб. Історичний клуб «Холодний Яр» готовий бути партнером у цих добрих справах”.
Михайло Письменний скерував листа сільському голові Підгірців Сергієві Кравченку. У телефонній розмові С. Кравченко запевнив мене, що не заперечує проти вшанування земляка, тільки просив підготувати макет дошки. Марко Мельник макет зробив. 2 вересня сільський голова отримав його електронну версію. Того ж дня я в листі до С. Кравченка я зазначив, що найкраще було б відкрити дошку на Покрову.
Минула Покрова, а віз і нині там.
Коли козачка Історичного клубу “Холодний Яр” Люба Криворот зателефонувала сільському голові, то почула: “Нема грошей”. Це сказав голова одного з найбагатших сіл України.
Пане Сергію, Історичний клуб “Холодний Яр” готовий Вам допомогти. Ми поставимо дошку власним коштом. Тільки чемно – на цей раз публічно – просимо ухвалити рішення про перейменування вулиці в новому районі села і встановлення меморіальної дошки визволителю Криму (в 1918 р.), лицареві Залізного хреста Михайлові Синільнику.
Звертаємось і до нового керівника району – в. о. голови Обухівської РДА Олександра Проценка – взяти на себе відповідальність у здійсненні цієї доброї справи.
Михайлові Синільнику слава!
Роман КОВАЛЬ,
президент Історичного клубу “Холодний Яр”,
редактор газети “Незборима нація”
На світлині – М. Синільник, ЧСР, липень 1927 р.
Публікується вперше.
|
