Вона належала до тих гарних, великих духом і помислами українців, що вірили у світле майбутнє України. Вона була достойною зміною тих, чиїми могилами встелена наша земля. Тепер достойна зміна потрібна таким, як була вона…
Зірка Дяків народилася 19 січня 1932 року. Дитинство провела в невеликому бойківському селі Підбережі на Болехівщині. Її тато був учнем письменниці, народної вчительки Ольги Думичівської. Данило Дяків учителював у Підберезькій сільській школі, де навчалася і його Зірка.
Болехівську середню школу Зірка скінчила в 1949 р., не увібравши у своє серце азів радянської неправди. Навчалася в медичному інституті. Завжди була у вишиваній сорочці чи у вишиваному сердачку. Її називали націоналісткою. І не помилилися.
Вона стала великим лікарем-педіатром. Так стверджують ті, кому вона врятувала дітей та онуків. Її уже знали як Тетяну Данилівну Фіґоль.
Її чоловік – відомий художник Михайло Фіґоль. Вони виховували двоє дітей: Олексій став мистецтвознавцем, дочка-піаністка Оксана працює викладачем Львівської консерваторії.
Помер Михайло Фіґоль 25 травня 1999 року. Тетяна зберегла його мистецьку спадщину, створила приватний музей. Проводила екскурсії, зупиняючись чи не найбільше перед улюбленими картинами свого чоловіка про Крилос та давній Галич.
Тетяна щиро працювала в міській “Просвіті”. Як етнограф, як член Товариства краєзнавців виступала на конференціях, читала лекції в Інституті післядипломної освіти, представляючи власні колекції старовинного одягу, народної вишивки з різних країв України та й ті, що сама вишивала.
Було то в липні 2012 року. Роман Коваль проводив презентації книги “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” на Прикарпатті та Львівщині. Разом з кобзарем Тарасом Силенком побував і в Івано-Франківську, у її садибі-музеї. В одній з кімнат на стіні побачив плакетку Михайла Гаврилка із зображенням Тараса Шевченка… Екскурсія була тривалою. Врешті Тетяна Фіґоль запропонувала друзям переночувати в цьому музеї українського духу.
Тетяна Фіґоль дізналася про долю скульптора Михайла Гаврилка як воїна, що пішов боротися за волю українського народу. Тоді ж вона подарувала картину свого чоловіка, вручивши її Романові Ковалю, щоб кошти, отримані за неї, пішли на пам’ятник українцеві, який стеком і шаблею ніс славу рідній землі… Тепер картина Михайла Фіґоля “Грунь” є надбанням музею Наталії Кобринської в Болехові, бо так попросив український патріот з Долини, який заплатив за картину. А Роман Коваль у той вечір дізнався, що подружжя Фіґолів товаришувало з його вчителем Зеновієм Красівським і його коханою дружиною Оленою Антонів. Михайло Фіґоль намалював два її портрети.
І ось – остання дата в календарі життя Тетяни Фіґоль: 5 травня 2019 року.
Остання дорога Тетяна Фіґоль із морем квітів вела до Крилоса, де чекали на неї могили її тата і мами, її чоловіка Михайла. До похоронної велелюдної процесії з Франківська приєднався весь Крилос… Нехай оці слова залишать у наших серцях пам’ять про жінку, що стояла в обороні України.
Лариса ДАРМОХВАЛ
Болехів
На світлині – Тетяна і Михайло Фіґолі. |
