 У м. Хмельницькому відбувся історико-мистецький фестиваль “Гальчевський-фест”, організований за сприяння Міністерства молоді і спорту (директор фестивалю Валерій Гладунець).
У рамках фестивалю Роман Коваль презентував свою нову книжку – “Батькам скажеш, що був чесний”. В ній, серед іншого, опубліковано біографії героїв, народжених на території сучасної Хмельницької області. Один з них – Борис Монкевич із с. Баговиці, тепер Кам’янець-Подільського району. Воював в Армії УНР і його брат – Яків Монкевич.
У книжці вміщено нариси про драматичну боротьбу, яка точилася на території сучасної Хмельницької області, наприклад “Братовбивець Павло Горбатюк”, “Отаман Семесенко: «Війна на сльози не вдаряє»”, “Д-р Христина Сушко”, “«Знаємо за що воюємо: за Україну!» (дівоча чота в Дієвій армії УНР”. Розповів Роман Коваль і про подільського отамана Чорного Ворона – Віктора Чекірду із с. Іванківців, що на околиці м. Хмельницького. Повідав і про сотника Леоніда Романюка з Нової Ушиці, а також про Віктора Чекірду – отамана Чорного Ворога із с. Іванківці, що під самим м. Хмельницьким. Згадав теплим словом д-ра Івана Луценка, ”першого самостійника в Центральній Раді, який загинув 7 квітня 1919 р. на ст. Красилів, тепер Хмельницької області. Не оминув увагою доповідач і героїчних наших жінок, які воювали в лавах УНР на території сучасної Хмельницької області, – Христину Сушко і Тіну Пекарчук, а також Генрієту Ган і Марину Бесарабенко-Трейко. На пам’ять про них Тарас Компаніченко виконав ліричну пісню “Забудь мене” (слова Василя Пачовського). Кобзар проспівав пісню з репертуару кубанського бандуриста Михайла Теліги, і зробив це на столітній бандурі Костя Місевича з Проскурова, також учасника Визвольною боротьби.
Тараса Компаніченка тепло вітали хмельничани та гості міста, що лежить на межі Поділля і Волині. Сердечно дякували і лірникові та бандуристові Яремі Шевчуку, учасникові Визвольної боротьби у лавах 81-ї бригади ЗСУ, який також виконав низку козацьких пісень.
27 липня, в цій же затишній залі Школи образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва, Роман Коваль розповів про вояків Армії УНР, випускників Української господарської академії в Подєбрадах, народжених на території Хмельницької області, та демонстрував їхні світлі лики. Основу доповіді склали матеріали із т. 1 і т. 2 Енциклопедії Визвольної боротьби “Подєбрадський полк” Армії УНР”, створеної у співпраці з Віктором Моренцем та Юрієм Юзичем.
Розповів доповідач і про підготовлену ним до друку книгу спогадів Якова Гальчевського “Думки про долю України”. Осмислюючи добу Української революції 1917 – 1921 рр., полковник Гальчевський писав: “Провід Української визвольної революції не був революційним, не мав відваги висунути ясні національні гасла й змарнував дорогоцінний час… На жаль, революційна українська стихія не висунула тоді з поміж себе Вождя… Не було тоді консолідуючої, спонукаючої до чину, єдиної магнетичної волі, яка була б залізними руками [взяла] керму долі цілої нації та змусила б усіх до жертв, посвяти й прояву енергії з однією метою: здобути незалежність України”.
Виступили також краєзнавець Валерій Кривий із Літина та засновник премії ім. Якова Гальчевського Богдан Теленько. Низку Визвольних пісень виконав молодий бандурист Святослав Силенко. Наостанок Роман Коваль розповів про Якова Чекірду, підхорунжого Армії УНР, який на своєму довжелезному шликові вишивав хрестики, чорний – за вбитого більшовики, білий – за ліквідованого денікінця. І закінчив словам: “Слава Якову Чекірді та всім, хто любить Україну зі зброєю в руках!”.
#ГальчевськийФест
На малюнку Артура Орленова – Яків Гальчевський. |
