Ще з 9-ї ранку 24 серпня в центрі с. Княжичі лунали стрілецькі пісні. Біля пам’ятного знака борцям за Українську державу вишикувалися красиві юнаки у вишиванках із державними прапорами України. Відкрила меморіальний мітинг княжицький сільський голова Олена Шинкаренко. Роман Коваль, Владислав Карпенко та Олена Шинкаренко під звуки улюбленої пісні отамана Косаря “Дивлюсь я на небо” розрізали стрічку пам`ятного знака, спорудженого в новоствореному Сквері героїв.
Чин освячення пам’ятника здійснили благочинний Києво-Cвятошинського району та Київської області митрофорний протоієрей Василь Чупровський, протоієреї Віталій Шопулко та Сергій Стоянов. Вела мітинг учителька Людмила Михайлець.
Директор Княжицької ЗОШ Оксана Сєніна оголосила список борців за Українську державу – жителів Княжич, Жорнівки, Музичів, Луки, Гореничів, Новосілок, Києва та Боярки. Тільки у грудні 1929 р. – січні 1930 р. у справі останнього отамана Київщини Пилипа Драника-Косаря було заарештовано 76 осіб, семеро з них розстріляно. Незлим тихим словом згадали й нашого односельця Віталія Васільцова – козака Небесної Сотні, Героя України.
Участь в урочистостях взяла й делегація Історичного клубу “Холодний Яр”. “Сто років тому, – сказав Роман Коваль, – українська армія звільнила Київ, але через невміле керівництво столицю довелося залишити на поталу денікінцям. Прийшли денікінці й у Княжичі. Пилипа Драника заарештували. Офіцер, а не хоче йти в російську армію! Ледь умовили селяни не розстрілювати земляка. У грудні в Княжичі прийшли червоні. І знову – арешт! Заарештували вже як петлюрівця… Це лише два факти з біографії вашого земляка – Пилипа Драника-Косаря. Але вони показують, як погано, коли твою землю, твою державу захоплюють чужинці. Тому й сотник Драник узяв до рук зброю – щоб захистити право українців жити в рідній державі. Узяв до рук зброю і його племінник – 17-літній Петро Гома. Ворогів рідної України він ненавидів палко, до глибини свого щирого серця. Разом із Владиславом Карпенком ми написали нарис “Петро Гома, козак отамана Косаря”. Активно допомагала нам ваша односельчанка Людмила Гребенюк. Про це читайте в книжці «Батькам скажеш, що був чесний»”.
Теплим словом згадав Роман Коваль і вірних козаків отамана – Трохима Андраша, Платона, Савку та Ярему Олійників, сотника Миколу Пастушенка, “найвідданішого козака отамана Гайового” Григорія Олійника, який загинув під час повстання в Лук’янівській в’язниці 9 лютого 1923 р., а також козаків Антона Кожем’яченка й Олександра Мариненка-“Філімона” із с. Жорнівки. Розповів про Генрієту Ган і Едмунда Бреннейсена – підпільників мережі отамана Косаря. Нариси про них також вміщено в книзі “Батькам скажеш, що був чесний”.
Важливі деталі додав до розповіді про княжицьке козацтво Владислав Карпенко, який опрацював 11-томну справу отамана Косаря, а депутат Княжицької сільської ради Людмила Гребенюк теплим словом згадала найстаршу жительку села Лідію Василівну Гому – внучату племінницю отамана Косаря, яка дуже допомогла нам у реставрації портретів дорогих наших земляків. Привітав зі святом Незалежності і герой нинішньої українсько-російської війни – Василь Євдокименко. Пообіцяв допомогу в облаштуванні Скверу героїв заступник директора Боярської лісової дослідної станції Юрій Несторяк.
Учні Княжицької ЗОШ Владислав Черняк, Ангеліна Німченко, Ліза Гриб та київський гімназист Остап Гребенюк читали вірші. Зачарував співом кобзар Тарас Силенко. Ансамбль народної пісні “Калина” виконав пісню “А мати журавлика жде”, а маленька дівчинка Варвара Шопулко виконала пісню “Україна – це ти”. Поетичними роздумами поділилась учителька української мови і літератури Діана Матвійчук:
Незборима, єдина, цілісна –
усе це моя Україна…
Вона – відроджена, оновлена,
катована, таврована,
пшенично-волошкова, бентежна…
але до болю незалежна.
Навесні наступного року виповниться сумна дата – 90 років від дня розстрілу отамана Косаря і його побратимів, а 11 жовтня 2020 р. – 125 р. від дня народження останнього отамана Київщина Пилипа Драника. Ці дати повинні стати для нас підставою продовжити працю з увічнення наших славних земляків – борців за волю України.
Людмила ГРЕБЕНЮК,
Історичний клуб “Холодний Яр” |
