Нещодавно свободівець із Гостомеля, що під Києвом, Олександр Друк познайомив мене із жителем м. Ірпеня. Цей чоловік розповів випадок зі свого життя, попрохавши не називати його імені. Він працював на Ірпінському комбінаті “Прогрес”. І водночас завідував радіостанцією ДТСААФ, за що теж отримував гроші. На “Прогресі” впроваджував нові технології винахідник Ренат Польовий. Якось мого співрозмовника викликали у військкомат. Там співробітник КҐБ запропонував йому перейти на роботу в інститут скловолокна, де працював Польовий, заприятелювати з Ренатом Петровичем так, щоб відвідувати його вдома і доносити про нього. За це каґебіст обіцяв Петру Федоровичу зарплату в КҐБ і швидке отримання квартири. Але Петро Федорович відмовився бути стукачем. “Ви працювати в ДТСААФ не будете”, – сказав йому на прощання співробітник КҐБ. Так і сталося.
Видатний винахідник Ренат Польовий був відомий своєю любов’ю до України. Він вивчав її історію, зокрема став першим дослідником української Кубані, надавав фінансову допомогу гнаним тоді кобзарям, Товариству охорони пам’яток, хорові “Гомін”, Українському культурологічному клубові, Українській гельсінкській спілці, тобто для КҐБ був людиною підозрілою, непевною, не радянською. Від арешту його врятувало, мабуть, тільки те, що винаходи Польового використовувались у військово-космічній промисловості. Але за ним пильно стежили. Можна не сумніватися, що каґебісти не раз підсилали до нього стукачів.
Вічна пам’ять Ренатові Польовому!
Подяка тим, хто відмовився працювати проти нього.
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ, Історичний клуб “Холодний Яр” |
