Нещодавно побачила світ перша збірка поезій члена Історичного клубу “Холодний Яр” Василя Ковтуна “Дорогою через Майдан”.
Високо оцінив творчість автора поет Анатолій Матвійчук. У передмові до видання він написав: “Дивуюся зрілості його поетичного рядка, силі почуття та глибині думки. Враження таке, що ці вірші написав заматерілий і битий поет, який не пише, а хрипло дихає своїми рядками, вдихаючи гірке від диму повітря України, а видихаючи журбу і тривогу, біль і лють, сувору правду і непохитну віру в наше спільне майбутнє”.
У книжці три розділи: “Ой краю мій, краю”, “А нам на долю”, “Камо грядеши?”. Вірші автора відверті, правдиві, часом емоційні й оголені. Окремі твори надзвичайно мелодійні, нагадують поеми, балади, народні пісні. Деякі з них вже покладені на музику.
У книжці багато творів-присвят – Героям Небесної Сотні, захисникам Донецького аеропорту, воїнам, які загинули, захищаючи рідну землю від окупантів. Василь Ковтун звертається до їхніх рідних, до посивілих матерів, чужий біль сприймає як власний…
Перед читачем постають картини бою, виринають спогади про Майдан. Учасників Революції Гідності й нинішньої війни на Донбасі поет порівнює з гайдамаками Холодного Яру, бійцями УПА. Василь Ковтун вводить читача в екскурс минувшини: нагадує про ГУЛАГи і голодомори, козацьких отаманів і Коліївщину, трагічні події під Крутами і боротьбу УПА. У своїх поезіях він звертається до Пророка, будителя народного духу Тараса Шевченка. Перед нами постають образи відомих українців Богдана Хмельницького, Романа Шухевича…
У творах – ностальгія за Майданом – острівцем волі та справедливості, простором, де маски зняті, де всі справжні. А далі – невиправдані сподівання, зрада, розчарування...
Автор засуджує байдужість, підступність і рабську покору. Поет закликає не падати духом, вставати з колін, гордо нести знамено старших поколінь. У черговий раз своїми поезіями нагадує відомий вислів: “Революцію задумують романтики, втілюють у життя фанатики, а її плодами користуються негідники”.
Поезії Василя Ковтуна об’єднує віра в перемогу, в торжество світла і правди. Митець оспівує козаків – захисників української землі. Він стверджує, що в усі часи наші предки боролися за волю і правду, за рідну землю, за щасливе майбутнє своїх дітей.
Вражають описи війни, де побратими – родина, а бліндаж – рідна домівка; коли вояки веселяться і жартують перед боєм. Уяву підсилюють метафори: “Землю орють снарядами танки”, “жито косить набоїв коса”, “по гніздечках лягають гранати”… Від деяких віршів – мороз по шкірі: поет у деталях показує роботу снайпера, змальовує смерть Героя, який промовляє до бойових друзів, до коханої дівчини, до українців. Саме війна навчила воїнів цінувати життя, яке щомиті може обірватися.
Та сили і мужності воякам додає віра в перемогу над ворогом, любов до України та рідних, які чекають їх з війни.
Не залишають байдужими вірші, у яких автор описує прощання з побратимами й коханими, похорони героїв. Охоплюють невимовний біль і жаль, на очі навертаються сльози, коли поет змальовує матерів, які не дочекалися своїх синів з війни; дівчат-удів; дітей-сиріт. Поет стверджує, що смерті новітніх козаків немарні, що прийдуть мир і щастя на українську землю.
Для Василя Ковтуна війна і жінка – речі несумісні, бо жінкам дітей колихати, а не воювати. Але у своїх віршах він славить жінку-воїна, якій довелося поруч із чоловіком стати на захист Батьківщини. Слова вдячності линуть і до волонтерів, у яких воскрес “дідівський дух”, відродилися “небайдужі козацькі серця”.
“Воля України або смерть!”, боротьба українського народу за самостійність у часи державного становлення України – теми, які звучать у збірці. Перемогу над Росією Василь Ковтун бачить у єдності українців.
Є у збірці й вірші-молитви, філософські твори про швидкоплинність часу, вдячність долі, любов до батьків і рідних, роль поета в суспільстві, красу світу.
Поезії для автора – як сльози, як гнів, як біль за зруйновані долі, за смерті невинних людей.
“Я вірю в нашу Україну!” – підкреслює він. Для Василя Ковтуна гостре перо, всемогутнє слово – це зброя, якою обдарував його сам Бог. А сенс життя – у служінні Україні та рідному народові.
Лариса ГРОМАДСЬКА
Київщина
“А і за національністю!”
На жаль, не чути голосу української творчої інтелігенції, ба більше – відчувається її мовчазне пристосування до цих вбивчих для України реалій, де зростає нове, перехрещене в неукраїнські цінності, молоде покоління. Дякую, пане Романе, що не належите до числа таких інтелігентів, не мовчите і вголос говорите незручні для влади речі. Дякую, що показуєте приклад небайдужого ставлення до завтрашнього дня країни. Солідаризуюсь. Більше того, вважаю вкрай необхідним на даному етапі впровадження в життя принципу українізації влади не тільки за духом, а і за національністю. Не проти євреїв, росіян и татар, але – за українців!
Василь КОВТУН |
