День 6 березня [1918 р.] був пам’ятним днем для Глухова. Більшовики окружили тоді місто, а по довшій гарматній канонаді кинули в наступ озвірілі ватаги матросів і випущеної з тюрми голоти з метою відобрати назад Глухів, який захопили (визволили. – Ред.) українські війська.
Місто боронило тоді 300 козаків 175-го Батуринського полку, які скорострільним та гарматним вогнем декілька разів відбили наступи. Але ворог був вдесятеро сильніший. Українські вояки бачили, що не буде їм пощади, коли червоні добудуть Глухів, тож боролись до останнього. З хвилини на хвилину меншало їх у цій борні. Багато поранених без допомоги лежало на боєвищі, а кров стікала з них струйками на землю. Місцевий санітарний відділ, що мав піклуватись раненими, заховався Бог вість куди, боячись пімсти червоних.
Аж тут серед цього жахливого пекла, гуку, тріскоту являється дві сестриці-жалібниці – студентка Ніна Крагавицька і семинаристка Соня Ярошинська. Підбігають до ранених, виймають ґазові перев’язки, перев’язують рани та серед найбільшої небезпеки пораються аж до пізньої ночі.
Вночі червоні вдерлися в місто і почалась пекольна гульня – погром і різня, в якій згинуло багато глухівського населення, а з ним і обидві героїні, хоча не лише людські почування, але й міжнародні закони кажуть зберігати тих, що несуть самаритянську поміч раненим у боях. Нехай бодай ця невеличка згадка очевидця, який був тоді в Глухові як австрійський полонений, вшанує пам’ять тих двох мучениць за волю України.
І. РОГАТИНСЬКИЙ
Дж.: Коваль Р., Моренець В., Юзич Ю. Сумщина в боротьбі. Біографії, історії, спогади. – Київ: Історичний клубу “Холодний Яр”, в-во “Орієнтир”, 2017. – С. 140.
Особливості мови збережено. |