 Наприкінці минулого року….
1 листопада 2018 р. в Охтирському районному будинку культури відбулася презентація Фонду Івана Лозового за участю Романа Коваля, кобзаря Тараса Силенка та керівника фонду Івана Лозового.
Розпочав вечір Тарас Силенко піснею на слова Тараса Шевченка “Посіяли гайдамаки”. Цю пісню він присвятив пам’яті учасників Коліївщини – повстання під проводом Максима Залізняка, 250-ліття якого, всупереч бажанню внутрішнього окупаційного режиму, широко відзначає українська громадськість.
Іван Лозовий розповів про діяльність добродійного фонду, який він створив на пам’ять про свого батька, уродженця Охтирщини, учасника Другої світової війни в лавах Збройних сил Британії.
Роман Коваль представив книжку “Сумщина в боротьбі”, зокрема розповів про учасників Другого зимового походу Артема Голуба і Михайла Каменецького, які народилися на Охтирщині. Їх, поранених, більшовики розстріляли в м-ку Базарі на Волині 23 листопада 1921 року. Роман Коваль сказав: “Червоні командири Григорій Котовський та Ілля Гаркавий відправляли людей на смерть за мовною ознакою. Коли полонені відповідали Котовському українською, то він наказував їх розстріляти, кажучи: «Там тєбя паймут». Ілля Гаркавий, коли до нього звертались українською, питав, чи давно він став українцем, і теж відправляв на розстріл. А хтось і досі каже: «Какая разніца, на каком язикє разґаварівать!» Друзі, мені здається, що настав час ушанувати славних ваших земляків, зокрема Артема Голуба і Михайла Каменецького – учасників Другого зимового походу Української повстанської армії генерала-хорунжого Юрка Тютюнника”.
Нагадав Роман Коваль про ще одне ім’я – Григорія Довженка з м-ка Боромлі, тепер Тростянецького району Сумської області. “Хто це? – запитав промовець. – Хто скаже?.. А це український державний діяч, член Центральної Ради. На початку 1920-х рр. Довженко стає господарем господарської академії в Подєбрадах. У ЧСР захопився сокільським рухом. Його стараннями в Подєбрадах постала майстерня виробу бандур, у якій вояки Армії УНР, а тоді студенти, виробляли цей наш сакральний музичний інструмент.
У 1931 р. Григорій Довженко переїхав до Франції. Працював бібліотекарем Бібліотеки ім. Симона Петлюри в Парижі. Помер 18 грудня 1958 р. у Франції, в м. Абондані, недалеко від Парижа. 18 грудня цього року виповниться 60 років від дня смерті цього славного чоловіка. Було б гарно його вшанувати. Невже неможливо, щоб у його рідній Боромлі з’явилася вулиця його імені? З меморіальною табличкою на одному з будинків. А кобзарі-бандуристи могли б на пам’ять про бандурного батька влаштувати вечір пам’яті. Все це можливо. Все в наших руках. Але для цього треба читати книжки про рідний край… І хотіти щось доброго для нього зробити, – як це робить народжений в Америці Іван Лозовий, який з добрими намірами повернувся на батьківщину свого батька”.
На пам’ять про Григорія Довженка кобзар Тарас Силенко виконав пісню.
Книжкою “Сумщина в боротьбі” співавтори Роман Коваль, Юрій Юзич і Віктор Моренець повернули понад 120 імен забутих вихідців із Сумщини, а також понад півсотні спогадів про їхню участь у Визвольній боротьбі. Повернули у свідомість нашого покоління шляхетних козаків, які заслуговують на гідне вшанування.
“Розгорніть цю книгу, – звернувся Роман Коваль до трьох сотень учнів і вчителів кількох охтирських шкіл, які зібралися на зустріч. – Читайте, радійте, відкриваючи невідомих для себе шляхетних співвітчизників. Відчуйте, яких чудових людей ви земляки! Пишайтеся, що народилися на Сумщині – батьківщині українських героїв і видатних творців української культури!”
Іван Лозовий подарував школам, бібліотекам, музеям, учителям, найкращим учням та воякам АТО з півсотні примірників книги “Сумщина в боротьбі”. Дякуємо благодійнику, а сумським козакам тричі: “Слава, слава, слава!”
Подяка членам Історичного клубу “Холодний Яр” за сприяння, зокрема Ігореві Гаврищишину. Історичний клуб “Холодний Яр” 
|
