 10 листопада 2018 р. в м. Обухові Київської області відбулася презентація книги Романа Коваля “Здолати Росію” Розпочав зустріч кобзар Тарас Компаніченко піснею Хведора Гаврильченка “Близько Київ”. У ній йдеться про Симона Петлюру, Володимира Винниченка та полковника Петра Болбочана. Головна ідея цієї пісні доби УНР: смерть всім, хто хоче пов’язати нас із Москвою. “Шановні козаки, дорогі козачки! – звернувся Роман Коваль. – Багато років ми говоримо про українську ідею. Але практично ніхто не говорить про українську місію. Її можна сформулювати у двох словах, які бачимо на обкладинці цієї книги. “Здолати Росію” – це місія нашого покоління, ми мусимо здійснити це, мусимо розв’язати російські пута на поколінні ще “ненароджених”. Чи здатні ми на це? Росія ж сильніша нас. І не раз переконливо доводила це…”
“Спочатку ми повинні здолати Росію в собі”, – продовжив Євген Букет, редактор газети “Культура і життя”. “Так, це дуже важливо, – підхопив поет Валерій Мартишко. – Ось приклад нашої самонеповаги: кілька днів тому Національна філармонія України виступала в Борисполі. Ми чекали на українські пісні, але виступи солістів переважно були російською та італійською мовами”.
“Це така політика, – продовжив Тарас Компаніченко. – Вона існує в Україні з 1920-х – фактично з перших років російської окупації. Формально цю політику сформульовано красиво: треба співати мовою оригіналу. Але ж це позбавляє можливості виконувати пісні світової класики українською. А переклади цих пісень існують вже майже сто років! Робота наших геніальних перекладачів не використовується, а нове покоління перекладачів не має охоти перекладати на українську, бо переклади не звучатимуть. Зовсім інша політика у Великому театрі в Москві. З його сцени можна співати тільки російською! Й іноземна класика перекладається на російську”.
“Саме тому, – пояснив Валерій Мартишко, – комісія з питань культури Бориспільської міської ради готує на сесію міської ради проект рішення заборонити виконання російських пісень і віршів з будь-якої трибуни в м. Борисполі. І, дасть Бог, вже в грудні ми приймемо це рішення!” Обухівська інтелігенція оплесками підтримала цю ініціативу бориспільських депутатів, до слова, членів ВО “Свобода” та Історичного клубу “Холодний Яр”.
“Дуже важливо не тільки захищати рідну землю, а й проповідувати ідею дезінтеграції Росії, – продовжив Роман Коваль. – Про це вже публічно говорять українські військові. Так, наприкінці серпня 2017 р. на запрошення командира бригади полковника Андрія Соколова представники Історичного клубу “Холодний Яр” та Історичного товариства “Чорні запорожці” взяли участь у святковому заході освячення прапора бригади. Під час вітальних промов хтось сказав, що бійці 72-ї ОМБр ім. Чорних запорожців іще встановлять прикордонний стовп на українсько-російському кордоні. На це комбриг Андрій Соколов відповів, що бійці його бригади ще встановлять прикордонний стовп на українсько-китайському кордоні! Слова командира бригади викликали шквал оплесків українських вояків”.
У той день у затишній залі Обухівського районного будинку культури прозвучало ще багато цікавих думок і пісень… Коли Роман Коваль подякував тим, хто своєю працею наближає крах Росії, зокрема й воякам “Правого сектору”, Тарас Компаніченко заспівав гімн Соборної України “Від синього Дону до сивих Карпат” (сл. Олекси Кобця-Варавви, муз. Михайла Гайворонського).
Заслужений артист України Олександр Ігнатуша прочитав уривок із книжки “Здолати Росію” під назвою “На освяченні помешкання Івана Кандиби”. Це було звернення Зеновія Красівського до свого однодумця Івана Кандиби у щасливий для нього день: після десятиліть блукань по тюрмах, таборах і чужих кутках п. Іван від нової влади отримав квартиру в центрі Львова. Ось фрагмент виступу Зеновія Красівського: “Ми повинні знати, хто наш ворог, повинні показати на нього пальцем, представити йому рахунок за цілі століття, особливо за останні десятиліття, і змусити його відповісти. Ми повинні з’ясувати питання з росіянами. За Декларацією прав людини, кожна людина має право жити там, де вона хоче; її повинні прописати, дати роботу, житло, нормальні права. Але росіяни прийшли до нас з озброєною рукою, знищили нашу державність, створили нам голоди з мільйонними жертвами. Вони нашим дівчатам на січкарнях руки різали, вони розрізували нам ножівками черепи, забивали цвяхи у хребти. І тепер ми повинні дивитися на них як на доброзичливців, які хочуть жити в Україні? (…) Як український нарід може захиститися перед ненаситником, коли він тепер вимагає людських прав для себе, на завойованій землі?”
У той вечір промовляли члени Історичного клубу “Холодний Яр”: видавець книжки Марко Мельник, поетеса Тетяна Лемешко, журналістка Олена Артюшенко, відповідальний секретар книжки Люба Криворот, а також праправнук Головного отамана Холодного Яру Ларіона Загороднього десятилітній Роман Новохатько, якому Роман Коваль дав наказ від історичного клубу: “Як виростеш, щоб одружився не будь із ким, а знайшов собі дівчину з роду отамана Зеленого. Нехай у твоїх дітях поєднаються два славні роди!” Обухівці, духовні нащадки отамана Зеленого, з радістю сприйняли цю думку, бо й серед обухівців є вихідці з Холодного Яру – це сестри Олена Артюшенко та Люба Криворот. На них, власне, і тримається українське культурне життя в Обухові, як на Валерієві Мартишку – у Борисполі.
Промовляв і доброволець “Правого сектору” друг Куць (Олександр Крамар), який воював проти Росії на Донбасі. На славу добровольців “Правого сектору”, “Айдару”, “Азову”, “Карпатської Січі” і, звичайно ж, козаків 72-ї бригади ім. Чорних запорожців та 93-ї ім. Холодного Яру Тарас Компаніченко проспівав свою пісню про Савур-Могилу.
Наприкінці презентації знову виступив член Історичного клубу “Холодний Яр” Євген Букет, духовний нащадок Максима Залізняка та Івана Ґонти. Саме Євген Букет став, поруч із Юрієм Сиротюком і Тарасом Силенком, головним пропагандистом та ідеологом всенародного вшанування батьків наших гайдамаків з нагоди 250-ліття Коліївщини, яке, на жаль, проігнорували Кабмін та Інститут національної пам’яті.
Представляючи останнього в той вечір промовця, Роман Коваль сказав: “В Україні не тільки немає ринку прекрасного, а й обмаль митців (поетів, скульпторів, музикантів), які творять героїчний епос нашого козацько-гайдамацького народу. Одним з тих небагатьох, хто словом, стеком і пензлем творить образи наших воїнів різних епох, є Михайло Горловий. І творить геніально”.
“Книга “Здолати Росію” – це безцінний скарб, – підсумував творчий вечір поет і скульптор Михайло Горловий. – Автор зібрав перлини думок української нації. Роман Коваль багато зробив на початку 1990-х, щоб прокинулась Україна. І продовжує цю працю вже 30 літ. Повторюю: у цій книжці зібрано золоті перлини української думки. Українці, читайте цю книгу, духовно збагачуйтесь!” Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр” 
Світлини Тетяни Лемешко і Миколи Кривошеї |
