(25.11.1925, м. Харків – 17.08.2008, м. Київ)
16 грудня 2003 р. в Київському міському будинку вчителя відбулася презентація моєї книги “Ренесанс напередодні трагедії” та Віктора Рога “Життя для України”. Вшанував авторів своєю присутністю і ветеран письменницького цеху Юрій Бедзик. Виступаючи, він сказав: “Ми тільки зараз відкриваємо для себе, що в 1917 – 1920-х роках Україна була великим ристалищем. Це була революція лицарів, ніжних і відданих найсвятішим ідеалам. Вони боролися за свободу нації”.
Як своєрідно і точно висвітлив Юрій Дмитрович те, що сталося в 1917 – 1920-х роках!
Окрім таланту, Юрій Бедзик дарував читачам і друзям теплоту й лагідну посмішку. Він був дуже добрим чоловіком, у тому числі і до мене. Привітним і сонячним. Називав мене своїм другом.
А ще... Ще його батько Дмитро Бедзик у романі “Дніпро горить” із великою симпатією вивів образ мого дядька – Романа Курила, в честь якого мене і назвала моя мама. Щоправда в романі автор змінив його ім’я на Степан. “Курило не з тих, що падають на коліна, – писав Дмитро Бедзик. – Степан Курило – герой! Таким пам’ятники по війні ставитимуть”.
Звичайно, я розповів про цей епізод панові Юрію. Йому було приємно, що праця його батька відгукнулася вдячністю в моєму серці...
Юрій Бедзик написав понад 40 книг, сценаріїв і п’єс, поставлених у різних театрах. Він автор романів “Альма-матер”, “Полки йдуть на переправу”, “Над планетою – Левіафан”, “Сильний помсти не жадає”, “Кожна хвилина життя”, “Довга дорога на Альпи”, “Честь мені дорожча”, “Розкрилля”, “Гіпсова лялька (Голод)”, “Остання ніч імператора інків”, “Сім таємниць великої війни”, “Берлін, 22 червня”, “Сильний помсти не жадає”, “Любов, президент і парадигма космосу” та ін. Його романи і повісті перекладено англійською, угорською, іспанською, латиською, молдавською, польською, російською, словацькою і французькою мовами.
Він – лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка та літературної премії ім Андрія Головка, заслужений працівник культури України, президент Товариства “Україна – Німеччина”. За його бутність на посаді головного редактора кіностудії ім. Олександра Довженка знято найцікавіші фільми, зокрема “Тіні забутих предків” та “Білий птах з чорною ознакою”.
Юрій Бедзик надавав перевагу пригодницькому жанру. “Один з останніх його романів – “Меч Торквемади” – дає уявлення не тільки про високу майстерність у побудові гострого сюжету, а й небуденну ерудицію; вміння наситити твір цікавим пізнавальним матеріалом, – писав про нього журналіст. – У романі “Гіпсова лялька” він розповів про Голод 1933-го року, коли його колеги замовчували цю тему; останній його твір – “Дім сумних душ” – це задокументовані спогади дитинства про трагічні події в харківському будинку письменників “Слово” часів сталінських репресій, зокрема про самогубство Миколи Хвильового. Осяйна усмішка, стрімка хода й теплі очі – вікна у світ вічно юної, майже дитинної душі, яка до останнього відкривала для себе світ. Таким він запам’ятається і таким його нам не вистачатиме”.
Вічна пам’ять!
Від імені Історичного клубу “Холодний Яр”
і редакції газети “Незборима нація”
Роман КОВАЛЬ |
